
|
Напередодні Нового року Голова Держкомтелерадіо
Юрій Плаксюк відвідав ветерана телебачення, заслуженого
діяча мистецтв України Василя Стріховича та
привітав його з 70-літтям.
|
Також
в гості до свого колеги завітав відомий звукорежисер,
який з 1958 року працює на українському
телебаченні, Олексій Михайлович Бурніс. У теплій, дружній
розмові колеги згадували минуле - проекти, які довелося втілювати в життя,
особистостей, з якими доля подарувала зустрічі.
Василь
Іванович Стріхович понад 40 років працював
звукооператором та режисером Чернівецької ОДТРК. Завдяки йому не один десяток
співаків, які живуть не лише в Україні, а й за її межами, розкрили свій талант.
Саме Стріхович випустив уперше в ефір ще нікому не
відомого Іво Бобула з
піснею Левка Дутківського «Якщо любиш — кохай»,
Олександра Сєрова.
Щира
дружба та плідна співпраця пов’язувала його з Володимиром Івасюком. Вони
познайомилися на студії 1966 року, де
гурт «Смерічка» записував до новорічної програми фонограму пісні «Сніжинки падають». А вже 1967 року В. Стріхович записав пісню В. Івасюка «Я піду в далекі гори»,
яку було включено в програму «Камертон доброго настрою». А в вересні 1970 року
на Театральній площі міста Чернівці у прямому ефірі телепрограми «Камертон
доброго настрою» прозвучала прем’єра пісні, що судилося стати радянським хітом і українським шлягером на всі часи — «Червона
рута» Володимира Івасюка. Путівку в життя їй дав теж звукорежисер
Василь Стріхович.
Аудіозаписи Василя Стріховича і зараз вважаються неперевершеними, хоча
робилися старими технічними засобами. Музиканти кажуть, що у Стріховича 200 відсотковий слух. А ще він вмів проникнути у
суть твору, відчути справжню талановиту пісню та виконавця і завжди намагався
допомогти їм розкрити свій талант.
Сьогодні
Василь Іванович Стріхович мешкає з сім’єю під Києвом
у м. Буча.