Головна сторінка 16 липня 2019
українська росiйська англiйська

Пошук

по сайту по новинах
 розширений пошук »
Розсилка новин
Вакансії
Зворотний зв'язок
Мапа сайту
« Липень 2019
пн вт ср чт пт сб нд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31        
початок діапазону
дд мм рр
кінець діапазону
дд мм рр
[Показати]

Законопроектна діяльність  »  Проекти Законів України


Проект Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про телебачення і радіомовлення"
04.12.2015 | 14:36 | Управління розвитку інформаційної сфери та європейської інтеграції версія для друку

 

ПРОЕКТ

Вноситься

Кабінетом Міністрів України

 

А.ЯЦЕНЮК

                2015 р.

Закон УкраЇни

 

Про внесення змін

 до Закону України “Про телебачення і радіомовлення”

__________________

 

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

 

I. Внести до Закону України “Про телебачення і радіомовлення” (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 18, ст. 155 із наступними змінами) зміни, виклавши його в такій редакції:

 

“ЗАКОН УКРАЇНИ

Про аудіовізуальні послуги

 

Цей Закон спрямований на реалізацію права на свободу вираження поглядів і на отримання різнобічної, достовірної та оперативної аудіовізуальної інформації, на забезпечення плюралізму та вільного поширення такої інформації, на захист прав споживачів аудіовізуальних послуг.

 

Розділ I.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Стаття 1. Визначення термінів

 

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) аудіовізуальна інформація – аудіоінформація, візуальна інформація або їх будь-яке поєднання;

2) аудіовізуальна послуга – господарська діяльність з поширення за допомогою телекомунікацій аудіовізуальної інформації шляхом мовлення або на замовлення;

3) аудіовізуальна послуга на замовлення – здійснення редакційного контролю і надання для перегляду (прослуховування) передач в обраний користувачем час за його бажанням на підставі каталогу передач;

4) аудіовізуальний твір – сукупність аудіовізуальної інформації, що є об’єктом авторського права і суміжних прав та є передачею або її складовою;

5) багатоканальна телемережа – телекомунікаційна мережа загального користування, здатна забезпечити одночасне передавання більше ніж однієї програми з використанням радіочастотного ресурсу або без його використання;

6) вихідні дані (логотип, позивні) - будь-яка комбінація позначень (слів, літер, цифр, графічних елементів, звуків тощо), яка може вирізнити одну програму від іншої;

7) власний продукт – аудіовізуальні твори або їх частини (крім реклами), які створені суб’єктом надання аудіовізуальної послуги або іншою особою за рахунок фінансування цим суб’єктом. У разі співфінансування створення твору двома і більше суб’єктами надання аудіовізуальної послуги власним продуктом кожного з таких суб’єктів вважається його частка у загальному фінансуванні;

8) європейські твори – аудіовізуальні твори, виробництво чи спільне виробництво яких контролюється фізичними або юридичними особами з держав-членів Європейського Союзу або держав, які є стороною Європейської конвенції про транскордонне телебачення, і які відповідають одній з таких умов:

- вони виробляються одним чи кількома виробниками, які засновані (проживають – для фізичних осіб) в одній чи більше держав-членів Європейського Союзу або держав, які є стороною Європейської конвенції про транскордонне телебачення;

- їх виробництво контролюється одним чи більше продюсерами, які засновані (проживають) в одній чи більше держав-членів Європейського Союзу або держав, які є стороною Європейської конвенції про транскордонне телебачення;

- більше половини фінансування спільного виробництва здійснюється за рахунок продюсера, який заснований (проживає) в одній чи більше держав-членів Європейського Союзу або держав, які є стороною Європейської конвенції про транскордонне телебачення, і жодна з частин виробництва не контролюється продюсером, який заснований (проживає) в іншій державі;

9) істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з пов’язаними особами і більше відсотками статутного капіталу та/або прав голосу в юридичній особі;

10) канал мовлення – сукупність технічних засобів мовлення, призначених для розповсюдження програми на територію, що визначається параметрами цих засобів, з використанням радіочастотного ресурсу;

11) кодований доступ – обмеження можливості перегляду (прослуховування) аудіовізуальної інформації за допомогою спеціальних програмних або технічних засобів;

12) ліцензіат – суб’єкт господарювання, що отримав у встановленому цим Законом порядку ліцензію на надання аудіовізуальної послуги шляхом наземного ефірного мовлення або на розповсюдження програм в ефірній цифровій багатоканальній телемережі;

13) мовлення – здійснення редакційного контролю і розповсюдження програм шляхом трансляції чи ретрансляції для одночасного масового приймання за допомогою будь-яких побутових пристроїв;

14) передача – сукупність аудіовізуальної інформації, що становить змістовно завершену частину програми або каталогу та має відповідну назву, обсяг трансляції, може бути використана незалежно від інших частин програми або каталогу і розглядається як цілісний інформаційний продукт;

15) пов’язані особи – юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак:

- юридична особа, що здійснює контроль господарської діяльності суб’єкта надання аудіовізуальної послуги або контролюється таким суб’єктом чи перебуває під спільним контролем з таким суб’єктом;

- фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють контроль за суб’єктом надання аудіовізуальної послуги;

- посадова особа суб’єкта надання аудіовізуальної послуги, уповноважена здійснювати від його імені юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин, а також члени її сім'ї;

- суб’єкти надання аудіовізуальної послуги - учасники об'єднання підприємств незалежно від його виду та організаційно-правової форми, що провадять свою господарську діяльність шляхом утворення такого об'єднання.

Поняття контролю господарської діяльності застосовується у значенні, визначеному Податковим кодексом України;

16) програма – сукупність передач, яка має постійну назву, вихідні дані і транслюється суб’єктом надання аудіовізуальної послуги за певним розкладом. Програма може також включати іншу аудіовізуальну інформацію, наприклад, рекламу, анонси, елементи оформлення ефіру;

17) редакційний контроль – вибір та організація передач у програму за хронологічним розкладом або у каталог передач на замовлення;

18) ретранслятор – суб’єкт господарювання, який здійснює ретрансляцію програм шляхом використання будь-якої технології без здійснення редакційного контролю;

19) ретрансляція – прийом і одночасне розповсюдження шляхом використання будь-якої технології повних і незмінних програм або істотних частин програм, що транслюються суб’єктами надання аудіовізуальної послуги;

20) суб’єкт надання аудіовізуальної послуги - суб’єкт господарювання, що здійснює редакційний контроль при наданні аудіовізуальної послуги.

21) трансляція – первинне розповсюдження програм шляхом використання будь-якої технології для масового приймання населенням.

2. Інші терміни, що застосовуються в цьому Законі, вживаються у значенні, встановленому законами України “Про радіочастотний ресурс України”, “Про телекомунікації”, “Про авторське право і суміжні права” та в інших законах України.

Терміни “конфлікт інтересів”, “члени сім’ї” у цьому Законі застосовуються у значенні, визначеному Законом України “Про засади запобігання і протидії корупції”.

 

Стаття 2. Сфера дії Закону

 

1. Дія цього Закону поширюється на діяльність, пов’язану з наданням аудіовізуальних послуг та розповсюдженням програм без здійснення редакційного контролю відповідними суб’єктами, а також на державне управління, регулювання та нагляд у сфері цієї діяльності.

2. Цей Закон поширюється на суб’єктів надання аудіовізуальної послуги та ретрансляторів, що належать до юрисдикції України, а також на розповсюдження програм і передач інших суб’єктів на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

3. До сфери дії цього Закону не відноситься поширення аудіовізуальної інформації:

1) на веб-сайтах, де інформація створюється користувачами, якщо це не є господарською діяльністю юридичної особи або фізичної особи – підприємця з метою отримання прибутку;

2) на веб-сайтах друкованих засобів масової інформації чи інформаційних агентств та веб-сайтах, що інформують про поточні події, якщо розповсюдження у поєднанні аудіо- та візуальної інформації не є їх основною інформаційною продукцією;

3) шляхом ретрансляції на власному веб-сайті суб’єктом надання аудіовізуальної послуги його програм, передач;

4) у вигляді кореспонденції, що надсилається з використанням телекомунікацій;

5) у вигляді он-лайн ігор в мережі Інтернет;

6) іншим чином, якщо така діяльність не є аудіовізуальною послугою відповідно до цього Закону.

4. Дія цього Закону не поширюється на відносини, що регулюють засади створення і діяльності технологічних телемереж і проводових мереж закритого типу та спеціального призначення, не розрахованих на масове приймання їхніх передач.

5. Відносини, пов’язані з рекламною діяльністю та спонсорством у сфері аудіовізуальних послуг, а також трансляцією анонсів передач регулюються Законом України “Про рекламу”.

Особливості діяльності суб’єктів надання аудіовізуальної послуги у період проведення виборів та референдумів регулюються законодавством про вибори та референдуми з урахуванням положень цього Закону.

 

Стаття 3. Законодавство про аудіовізуальні послуги та його застосування

 

1. Законодавство України про аудіовізуальні послуги складається з відповідних положень Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейської конвенції про транскордонне телебачення, інших міжнародних договорів України, цього Закону, законів України “Про телекомунікації”, “Про радіочастотний ресурс”, “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”, “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” та інших законів України.

2. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.

Цей Закон застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

 

Стаття 4. Суб’єкти, що належать до юрисдикції України

 

1. Суб’єктами надання аудіовізуальної послуги, що належать до юрисдикції України, вважаються:

1) суб’єкти з головним офісом на території України, якщо редакційний контроль здійснюється ними на території України;

2) суб’єкти, у яких не менше 30 відсотків працівників, що забезпечують надання ними аудіовізуальної послуги, працюють на території України, і якщо при цьому такі суб’єкти мають головний офіс на території країни, що є стороною Європейської конвенції про транскордонне телебачення чи державою-членом Європейського Союзу, або редакційний контроль здійснюється ними на території країни, що є стороною Європейської конвенції про транскордонне телебачення чи державою-членом Європейського Союзу;

3) суб’єкти, які були зареєстровані на території України та підтримують стабільні і тісні економічні зв’язки в Україні, якщо вони мають головний офіс на території країни, що є стороною Європейської конвенції про транскордонне телебачення чи державою-членом Європейського Союзу, або редакційний контроль здійснюється ними на території країни, що є стороною Європейської конвенції про транскордонне телебачення чи державою-членом Європейського Союзу, але при цьому на території жодної з країн, що є стороною Європейської конвенції про транскордонне телебачення чи державою-членом Європейського Союзу, не працює більше 30 відсотків працівників, що забезпечують надання такими суб’єктами аудіовізуальної послуги.

Головний офіс суб’єкта надання аудіовізуальної послуги знаходиться в тій країні, де розташовано офіс, з якого здійснюється щоденне керування діяльністю юридичної особи, або де знаходиться місце державної реєстрації фізичної особи-підприємця.

2. Суб’єкти надання аудіовізуальної послуги, які не відповідають жодному з пунктів частини першої цієї статті, належать до юрисдикції України за наявності однієї з таких ознак:

1) користування радіочастотним ресурсом України на підставі рішення державного органу України;

2) використання розташованої на території України станції передачі сигналу на супутник;

3) використання супутникових потужностей України.

3. Ретрансляторами, що належать до юрисдикції України, вважаються суб’єкти господарювання, які зареєстровані на території України в порядку, визначеному законодавством України про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

 

Стаття 5. Свобода діяльності у сфері аудіовізуальних послуг

 

1. Діяльність у сфері аудіовізуальних послуг ґрунтується на принципах свободи поширення та отримання інформації, свободи діяльності засобів масової інформації, у тому числі вільного визначення змісту аудіовізуальної інформації, та свободи підприємницької діяльності.

Будь-які обмеження зазначених свобод можуть бути установлені та застосовані лише на підставі закону, якщо це є необхідним у демократичному суспільстві, а відповідне обмеження є не надмірним стосовно мети, яка переслідується. Обмеження зазначених свобод може здійснюватися лише в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

2. Цензура інформаційної діяльності у сфері аудіовізуальних послуг забороняється.

Не допускається незаконне втручання у діяльність суб’єктів надання аудіовізуальної послуги та ретрансляторів з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських об’єднань, політичних партій, власників відповідних суб’єктів, будь-яких інших фізичних та юридичних осіб.

3. На території України не обмежується приймання чи ретрансляція програм і передач, які походять з країн, що є сторонами Європейської конвенції про транскордонне телебачення чи державами-членами Європейського Союзу, а також інших програм і передач, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення або Директиви 2010/13/ЄС про аудіовізуальні медіа послуги.

Забороняється визначати перелік адаптованих програм, передач, які дозволені до ретрансляції на території України. У разі порушення законодавства України у програмах, передачах, які походять з-поза меж України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (далі – Національна рада) здійснює заходи, передбачені Європейською конвенцією про транскордонне телебачення, іншими міжнародними договорами України та цим Законом.

Ретрансляція на території України може бути обмежена або заборонена тільки за рішенням суду.

 

Стаття 6. Основні принципи державної політики у сфері аудіовізуальних послуг

 

Основними принципами державної політики у сфері аудіовізуальних послуг є:

1) забезпечення плюралізму інформації, її джерел та точок зору у сфері аудіовізуальних послуг, гарантування вільного і відкритого обговорення суспільно важливих проблем, політичний плюралізм, а також забезпечення свободи діяльності у сфері аудіовізуальних послуг;

2) створення умов для забезпечення засобами аудіовізуальних послуг культурних та інформаційних потреб громадян України, а також потреб етнічних українців, які проживають за межами України;

3) захист споживачів аудіовізуальних послуг, особливо дітей, від шкідливого впливу аудіовізуальної інформації у порядку, визначеному цим Законом;

4) сприяння розвитку громадського та суспільного мовлення;

5) стимулювання виробництва оригінальних аудіовізуальних творів шляхом запровадження вимог щодо обсягу трансляції власного продукту;

6) надання підтримки об'єднанню у самоврядні організації суб'єктів надання аудіовізуальної послуги та ретрансляторів, а також сприяння у роботі таких об’єднань, їх залучення до прийняття рішень державними органами;

7) запобігання монополізації у сфері аудіовізуальних послуг та забезпечення прозорості і доступності інформації про кінцевих вигодоодержувачів, володільців істотної участі та пов’язаних осіб ліцензіатів;

8) забезпечення прозорості, безсторонності та справедливості діяльності державних органів у сфері аудіовізуальних послуг, зокрема, під час здійснення регулювання і нагляду (контролю);

9) уникнення тотожних або дублюючих повноважень державних органів щодо регулювання у сфері аудіовізуальних послуг;

10) відсутність подвійного ліцензування одного й того ж виду діяльності у сфері аудіовізуальних послуг;

11) державне регулювання сфери аудіовізуальних послуг з урахуванням природи аудіовізуальних послуг, що надаються, незалежно від способу поширення аудіовізуальної інформації (технологічна нейтральність).

 

Стаття 7. Вимоги до суб’єктів надання аудіовізуальної послуги

 

1. Суб’єктом надання аудіовізуальної послуги може бути будь-яка юридична особа або фізична особа, крім винятків, передбачених цим Законом.

Суб’єктом надання аудіовізуальної послуги у формі громадського мовлення не може бути суб’єкт господарювання, метою діяльності якого є одержання прибутку або ведення підприємницької діяльності.

2. Не можуть бути суб’єктами надання аудіовізуальної послуги у вигляді наземного ефірного мовлення або засновниками (співзасновниками) таких суб’єктів чи особами, які здійснюють контроль за господарською діяльністю таких суб’єктів:

1) політичні партії та засновані ними юридичні особи;

2) громадські об’єднання та засновані ними юридичні особи, крім надання аудіовізуальної послуги у формі громадського мовлення.

3. Ліцензія на ефірне мовлення або ліцензія на розповсюдження програм у багатоканальній ефірній цифровій телемережі не може бути видана юридичній особі, надана інформація про яку не дозволяє Національній раді встановити фізичну особу – кінцевого вигодоодержувача такої юридичної особи.

Під фізичною особою – кінцевим вигодоодержувачем у цьому Законі розуміється особа, яка має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління та/або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння однією особою самостійно або спільно з пов’язаними особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або прав голосу в юридичній особі, або незалежно від формального володіння можливість здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином.

При цьому фізичною особою – кінцевим вигодоодержувачем не може бути особа, яка має формальне право на 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або прав голосу юридичної особи, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого права.

 

Стаття 8. Суспільне та громадське мовлення

 

1. Правові основи діяльності суспільного мовлення визначає Закон України «Про Суспільне  телебачення і радіомовлення України».

2. Громадським мовленням є надання аудіовізуальної послуги шляхом ефірного мовлення з місцевою чи регіональною категорією мовлення, яке здійснюється з метою задоволення інформаційних, культурних, просвітницьких, мовних потреб територіальної громади (громад), національної меншини та не має на меті одержання прибутку чи здійснення підприємницької діяльності.

3. Громадське мовлення здійснюється на підставі ліцензії, що видається в порядку, визначеному цим Законом.

4. Програми громадського мовлення повинні відповідати таким вимогам:

1) власний продукт повинен становити не менше 50 відсотків загального обсягу мовлення;

2) розважальні передачі повинні становити не більше 20 відсотків загального обсягу мовлення;

3) не менше 2 годин добового мовлення у проміжках часу між 06.00 та 23.00 повинні становити передачі з інформацією місцевого або регіонального значення.

Національна рада визначає критерії віднесення передач до розважальних, передач з інформацією місцевого або регіонального значення.

У програмах громадського мовлення забороняється здійснювати політичну агітацію.

 

Стаття 9. Державні та комунальні суб’єкти надання аудіовізуальної послуги

 

1. Державними суб’єктами надання аудіовізуальної послуги є юридичні особи, що засновані державними органами відповідно до їхніх повноважень у встановленому законом порядку.

Комунальними суб’єктами надання аудіовізуальної послуги є юридичні особи, створені у встановленому законом порядку органами місцевого самоврядування, якщо не менше 50 відсотків статутного капіталу такої особи знаходиться у комунальній власності.

Порядок діяльності державних та комунальних суб’єктів надання аудіовізуальної послуги, порядок призначення їх керівників, формування виконавчих, контрольних та наглядових органів визначаються законами України та іншими нормативно-правовими актами України, виданими на їх підставі.

2. Державним органам та органам місцевого самоврядування, а також заснованим (співзаснованим) ними юридичним особам забороняється створювати, виступати засновником (співзасновником) нових суб’єктів надання аудіовізуальної послуги або набувати у пряме чи опосередковане володіння частки статутного капіталу чи права голосу в суб’єктах надання аудіовізуальної послуги.

3. Основними завданнями державних та комунальних суб’єктів надання аудіовізуальної послуги є:

1) оперативне та збалансоване інформування глядачів і слухачів про суспільно-політичні та інші події в Україні і за кордоном, про події місцевого та регіонального значення, про надзвичайні події та ситуації, що становлять загрозу життю чи здоров'ю населення;

2) створення та розповсюдження економічних, публіцистичних, культурно-освітніх, художніх, навчальних, спортивних передач, а також передач для дітей.

 

Стаття 10.  Державне управління, регулювання та нагляд у сфері аудіовізуальних послуг

 

1. Верховна Рада України визначає державну політику у сфері аудіовізуальних послуг та діяльності відповідних засобів масової інформації, законодавчі основи її реалізації.

2. Кабінет Міністрів України, центральні та інші органи виконавчої влади забезпечують реалізацію державної політики у сфері аудіовізуальних послуг та діяльності відповідних засобів масової інформації.

3. Органом державного регулювання діяльності у сфері аудіовізуальних послуг незалежно від способу розповсюдження програм і передач, а також органом нагляду (контролю) у цій сфері є Національна рада.

4. Повноваження інших державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері аудіовізуальних послуг визначаються відповідно до законів України.

5. Засади та напрями реалізації державної політики у сфері аудіовізуальних послуг визначаються Планом розвитку сфери аудіовізуальних послуг (далі - План розвитку), який розробляє Національна рада та затверджує Кабінет Міністрів України згідно з визначеними законами України принципами, завданнями та пріоритетами.

План розвитку спрямовується на забезпечення плюралізму інформації, задоволення інформаційних потреб споживачів шляхом отримання різнобічних програм та передач, дотримання інших принципів, визначених у статті 6 цього Закону.

План розвитку включає детальний план використання радіочастотного ресурсу, виділеного для потреб надання аудіовізуальних послуг, перелік каналів мовлення із зазначенням вимог до програмної концепції щодо кожного з таких каналів та перелік ефірних багатоканальних телемереж, щодо яких планується оголосити конкурс упродовж наступних двох років окремо по кожній адміністративно-територіальній одиниці (місту, району, області тощо).

Національна рада до направлення проекту Плану розвитку чи змін до нього до Кабінету Міністрів України оприлюднює його на своєму офіційному веб-сайті для отримання зауважень і пропозицій. Не раніше ніж через 45 днів після такого оприлюднення Національна рада проводить узагальнення зауважень і пропозицій, що надійшли, та оприлюднює доопрацьований проект Плану розвитку чи змін до нього з обґрунтуванням врахування чи неврахування (неповного врахування) зауважень і пропозицій, що надійшли.

Кабінет Міністрів України розглядає та затверджує План розвитку або зміни до нього впродовж трьох місяців з дня отримання від Національної ради відповідного проекту. У разі, якщо Кабінет Міністрів України не затвердив у зазначений строк План розвитку або зміни до нього, рішення про затвердження Плану розвитку або змін до нього приймається Національною радою.

План розвитку підлягає регулярному перегляду, але не рідше одного разу на два роки. У своєму щорічному звіті Національна рада дає оцінку стану виконання Плану розвитку, вносить пропозиції щодо його зміни.

Відповідно до Плану розвитку Національна рада приймає рішення щодо створення та розвитку каналів мовлення та багатоканальних телемереж, які передбачають використання радіочастотного ресурсу України, визначає ліцензійні умови та проводить конкурси на отримання ліцензій у передбачених цим Законом випадках.

 

Стаття 11.  Створення і розвиток каналів мовлення та ефірних багатоканальних телемереж

 

1. Канали мовлення та багатоканальні телемережі, які передбачають використання радіочастотного ресурсу України, створюються або територіально змінюються за рішенням Національної ради відповідно до Плану розвитку в порядку, визначеному Національною радою.

Передбачаються такі територіальні категорії ефірного мовлення або ефірних багатоканальних телемереж:

1) загальнонаціональна категорія - мовлення не менше ніж у двох третинах областей України з урахуванням Автономної Республіки Крим;

2) регіональна категорія – мовлення більше ніж на половину території області або Автономної Республіки Крим, а також мовлення на територію, на якій знаходиться населений пункт з чисельністю населення понад один мільйон осіб;

3) місцева категорія - мовлення на один чи кілька суміжних населених пунктів (крім населених пунктів з чисельністю населення понад один мільйон осіб), але не більше ніж на половину території області або Автономної Республіки Крим.

2. Розроблення висновків щодо можливості та умов користування радіочастотним ресурсом України для потреб надання аудіовізуальних послуг здійснюється у порядку, визначеному Законом України "Про радіочастотний ресурс України", за замовленням Національної ради.

Кошти на розробку висновків щодо можливості та умов користування радіочастотним ресурсом України для потреб надання аудіовізуальних послуг, необхідних для передбаченого Планом розвитку створення та розвитку каналів мовлення та ефірних багатоканальних телемереж, передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком у видатках Національної ради.

3. Перехід від аналогового до цифрового ефірного мовлення, а також інші зміни технології ефірного мовлення, що підлягає ліцензуванню, здійснюються відповідно до Плану розвитку із забезпеченням права споживачів на отримання аудіовізуальних послуг, які вони отримували до такого переходу (змін).

Зазначений перехід та припинення використання (відключення) попередньої технології мовлення дозволяється за умови отримання не менше 50% населення відповідної території аудіовізуальних послуг шляхом мовлення за допомогою нової технології та відповідно до встановленого стандарту якості такої технології, але не пізніше термінів, визначених міжнародними договорами України. Стандарт якості технології мовлення встановлюється центральним органом виконавчої влади в галузі зв’язку.

4. Ліцензіатам, що мають право здійснювати аналогове ефірне мовлення, при переході на цифрове мовлення або при інших змінах технології мовлення, що були ініційовані державою, забезпечується можливість трансляції програми на таку ж територію поширення та без погіршення якості передавання сигналу. При переході на цифрове мовлення така можливість забезпечується шляхом виділення ліцензіату одного з каналів мовлення нової ефірної цифрової багатоканальної телемережі.

Внесення змін до ліцензії у зв’язку з таким переходом чи змінами технології здійснюється шляхом її переоформлення в порядку, визначеному цим Законом.

Національна рада письмово повідомляє ліцензіата про майбутній перехід чи зміну технології мовлення на каналі ліцензіата упродовж одного місяця з дня прийняття відповідного рішення, а також письмово повідомляє ліцензіата про введення в експлуатацію нового каналу мовлення.

У разі неможливості забезпечити ліцензіату трансляцію його програми відповідно до цієї статті та прийняття у зв’язку з цим рішення про анулювання його ліцензії згідно з цим Законом, такому ліцензіату виплачується справедлива компенсація відповідно до цього Закону.

У разі, якщо два чи більше ліцензіатів мають прав здійснювати аналогове ефірне мовлення з використанням одного каналу мовлення, то їм надається аналогічне право мовлення на каналі нової ефірної цифрової багатоканальної телемережі.

 

Стаття 12. Виплата ліцензіату справедливої компенсації за анулювання його ліцензії

 

1. У випадках, передбачених частиною четвертою статті 11цього Закону, ліцензіату виплачується справедлива компенсація, яка враховує:

1) розмір сплаченого ліцензійного збору за невикористаний період користування ліцензією;

2) очікуваний прибуток від здійснення діяльності на підставі ліцензії упродовж невикористаного періоду користування ліцензією;

3) суму платежів, які підлягають сплаті ліцензіатом іншим суб’єктам на підставі договору у період після прийняття рішення про анулювання ліцензії, але не довше ніж один рік,і якщо такі платежі прямо пов’язані із здійсненням діяльності на підставі ліцензії.

2. Розмір справедливої компенсації розраховується на основі незалежної оцінки, що замовляється Національною радою відповідно до Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”.

Порядок розрахунку розміру та виплати справедливої компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

 

Стаття 13. Розповсюдження програм в ефірних багатоканальних телемережах

 

1. Розповсюдження програм в ефірних багатоканальних телемережах здійснюється без додаткового кодування (шифрування) сигналу (без використання систем умовного доступу).

2. Тарифи на послуги суб’єктів, які отримали ліцензію на розповсюдження програм в ефірній цифровій багатоканальній телемережі, регулюються Національною радою, яка встановлює граничні тарифи на такі послуги.

 

Стаття 14. Захист економічної конкуренції у сфері аудіовізуальних послуг

 

1. Будь-яка фізична або юридична особа не може контролювати безпосередньо або через пов’язаних осіб більше 35 відсотків загальної кількості ефірного часу мовлення усіх ліцензіатів у відповідній територіальній категорії мовлення окремо для аналогового та цифрового ефірного мовлення.

2. Контроль за дотриманням обмеження, встановленого в частині першій цієї статті, здійснює Національна рада.

Контроль за дотриманням інших вимог законодавства про захист економічної конкуренції та недопущення недобросовісної конкуренції у сфері аудіовізуальних послуг, а також додержання встановлених відповідно до цього Закону тарифів, здійснюють відповідно до своїх повноважень органи Антимонопольного комітету України.

 

Стаття 15. Універсальна аудіовізуальна послуга

 

1. З метою забезпечення плюралізму інформації та доступу споживачів до різноманітної аудіовізуальної інформації, ретранслятор програм у кабельній багатоканальній телемережі зобов’язаний забезпечувати абонентам можливість перегляду програм універсальної аудіовізуальної послуги у складі програм ефірного мовлення місцевої та регіональної категорій мовлення, які технічно приймаються на території розташування відповідної мережі, а також програм загальнонаціональної категорії ефірного мовлення. До універсальної аудіовізуальної послуги не включаються програми цифрового ефірного мовлення, які розповсюджуються з додатковим кодуванням сигналу (з використанням систем умовного доступу).

2. Ліцензіати, що здійснюють ефірне мовлення, зобов’язані на підставі звернення ретранслятора програм у кабельній багатоканальній телемережі забезпечити безкоштовно у некодованому вигляді технічний доступ до своїх програм для ретрансляції у складі пакета програм такого ретранслятора.

3. Для розповсюдження програм універсальної аудіовізуальної послуги ретранслятор не зобов’язаний укладати договори з відповідними ліцензіатами.

 

Розділ II.

ЛІЦЕНЗУВАННЯ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ЗДІЙСНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ АУДІОВІЗУАЛЬНИХ ПОСЛУГ

 

Стаття 16. Ліцензування у сфері аудіовізуальних послуг

 

1. Ліцензуванню підлягає надання аудіовізуальної послуги шляхом наземного аналогового або цифрового ефірного мовлення та розповсюдження програм в ефірній цифровій багатоканальній телемережі з використанням радіочастотного ресурсу України.

2. Ліцензія на надання аудіовізуальної послуги шляхом наземного ефірного мовлення (далі – ліцензія на ефірне мовлення) та ліцензія на розповсюдження програм в ефірній цифровій багатоканальній телемережі (далі – ліцензія на розповсюдження програм) видаються Національною радою на підставі конкурсу, крім ліцензій на ефірне суспільне мовлення.

Ліцензії на ефірне суспільне мовлення надаються в порядку, визначеному Законом України “Про Суспільне телебачення і радіомовлення України”.

3. Ліцензія на ефірне мовлення надає ліцензіату право мовлення з використанням радіочастотного ресурсу України, а також на обслуговування і експлуатацію телекомунікацій за умови отримання дозволу на введення в експлуатацію технічних засобів мовлення відповідно до закону.

Ліцензія на розповсюдження програм надає ліцензіату право на використання радіочастотного ресурсу України та експлуатацію ефірної цифрової багатоканальної телемережі.

4. Строк дії ліцензії, що видається згідно з цим Законом, становить 10 років.

5. У межах строку дії ліцензії дозволяється передача прав, які надає відповідна ліцензія, іншому суб’єкту господарювання за умови виконання ним ліцензійних умов та за наявності висновку Національної ради про відповідність цього суб’єкта вимогам до суб’єктів надання аудіовізуальної послуги, визначених цим Законом. Порядок видання та форма висновку затверджуються Національною радою.

При зверненні за отриманням висновку Національної ради подається інформація про суб’єкта, якому передаються права, що передбачена в пунктах 4-9 частини першої статті 29 цього Закону.

Суб’єкт господарювання набуває права, які надає ліцензія, з моменту її переоформлення в порядку, визначеному цим Законом.

6. Ліцензіат, що здійснює також надання інших аудіовізуальних послуг чи розповсюдження програм у багатоканальних мережах, що не підлягає ліцензуванню відповідно до цього Закону, повідомляє про це Національну раду в порядку, встановленому цим Законом.

 

Стаття 17. Умови та порядок організації конкурсу

 

1. Національна рада оголошує конкурс на отримання ліцензії за наявності вільних каналів мовлення, вільного часу на каналах мовлення, якщо це передбачено Планом розвитку, у таких випадках:

1) отримано висновки про можливість та умови користування радіочастотним ресурсом для надання аудіовізуальних послуг у відповідних смугах радіочастот, на яких ще не відбувалося мовлення, та висновки щодо електромагнітної сумісності відповідних технічних засобів мовлення;

2) прийнято рішення про створення цифрового каналу мовлення;

3) строк дії ліцензії попереднього ліцензіата закінчився;

4) ліцензія попереднього ліцензіата була анульована відповідно до цього Закону;

5) рішення про переможця попереднього конкурсу було скасовано у зв'язку з несплатою переможцем конкурсу у визначений строк ліцензійного збору відповідно до цього Закону.

2. Конкурс на отримання ліцензії оголошується рішенням Національної ради, яке повинно містити:

1) інформацію про предмет конкурсу, що включає територію розповсюдження каналу мовлення або багатоканальної телемережі, на каналі (каналах) якої передбачається здійснювати мовлення чи розповсюдження програм, обсяг мовлення;

2) максимальний розмір ліцензійного збору;

3) ліцензійні умови.

3. Ліцензійні умови визначаються Національною радою відповідно до Плану розвитку і передбачають:

1) для ліцензії на ефірне мовлення – вимоги до програмної концепції, а саме зобов’язання майбутнього ліцензіата щодо забезпечення мінімальних обсягів поширення власного продукту, а також передач, які спрямовані на досягнення однієї чи кількох з таких цілей:

освіта і культурний розвиток дітей;

забезпечення інформаційних потреб територіальної громади;

забезпечення мовних та інформаційних потреб національної меншини;

пропагування здорового образу життя;

висвітлення поточних суспільно-політичних подій (крім новин спорту, розважальних новин).

2) для ліцензії на розповсюдження програм - вимоги щодо строків введення в експлуатацію та технічних параметрів ефірної цифрової багатоканальної телемережі.

4. Повідомлення про проведення конкурсу публікується у бюлетені Національної ради та на її офіційному веб-сайті не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку подачі заяв на участь в конкурсі.

У повідомленні зазначається:

1) інформація про предмет конкурсу, яка вказана в рішенні про проведення конкурсу;

2) ліцензійні умови;

3) максимальний розмір ліцензійного збору;

4) перелік документів, що повинні додаватися до заяви, та вимоги до їх оформлення;

5) граничний термін подачі заяв на участь в конкурсі;

6) адреса, за якою мають подаватися заяви на участь в конкурсі, та години їх прийому;

7) банківські реквізити рахунку для внесення гарантії.

 

Стаття 18. Визначення розміру ліцензійного збору

 

1. Розмір ліцензійного збору для ліцензії на ефірне аналогове мовлення розраховується Національною радою за такою формулою:

Pаналогове = (Z x T/24 x k) – V – L, де

Pаналогове - розмір ліцензійного збору для ліцензії на ефірне аналогове мовлення (у гривнях);

Z - розмір мінімальної заробітної плати, гривень;

T - середньодобовий обсяг мовлення, годин;

k - коефіцієнт, який враховує територіальні особливості розповсюдження програм:

Територія розповсюдження програм, до якої входять населені пункти з чисельністю населення, тис. осіб

Значення коефіцієнта k

До 50

10

50—100

20

100—300

30

300—500

50

500—1000

100

1000 і більше

200

Для м. Києва

300

Для передавачів аналогового ефірного радіомовлення ДХ, СХ, КХ діапазонів та діапазону (65,9–74,0) МГц

10

 

V = (Z x T/24 x k) х (Tv / T) х 0,5, де:

V - розмір знижки за поширення власного продукту;

Tv - середньодобовий обсяг поширення власного продукту у проміжках часу між 06.00 до 23.00;

L = (Z x T/24 x k) х (TL / T), де:

L - розмір знижки за забезпечення обсягу передач, включених до ліцензійних умов;

TL – середньодобовий обсяг передач, включених до ліцензійних умов.

Сукупний розмір знижок не може перевищувати 25% від розміру ліцензійного збору, обрахованого без урахування таких знижок.

Територія розповсюдження програм визначається у порядку, визначеному Національною радою, згідно з радіусом впевненого прийому, що вказується у висновку щодо можливості та умов користування радіочастотним ресурсом для потреб аудіовізуальних послуг.

2. Розмір ліцензійного збору для ліцензії на ефірне цифрове мовлення розраховується Національною радою за такою формулою:

P цифрове = P аналогове х M, де:

P цифрове - розмір ліцензійного збору для ліцензії на ефірне цифрове мовлення (у гривнях);

P аналогове - розмір ліцензійного збору для ліцензії на ефірне аналогове мовлення з такою ж саме територією розповсюдження програм;

M - частка у загальному ресурсі ефірної цифрової багатоканальної телемережі, що надається за відповідною ліцензією, %.

3. Розмір ліцензійного збору для ліцензіїна розповсюдження програм в ефірній цифровій багатоканальній телемережі розраховується Національною радою за такою формулою:

P = Z х k, де:

P - розмір ліцензійного збору для ліцензіїна розповсюдження програм в ефірній цифровій багатоканальній телемережі (у гривнях);

Z - розмір мінімальної заробітної плати, гривень;

k - коефіцієнт, який враховує територіальні особливості розповсюдження програм:

Територія розповсюдження програм, до якої входять населені пункти з чисельністю населення, тис. осіб

Значення коефіцієнта k

До 50

10

50—100

20

100—300

30

300—500

50

500—1000

100

1000 і більше

200

Для м. Києва

300

Населення в межах території України

5000

 

4. Максимальний розмір ліцензійного збору, що включається в повідомлення про проведення конкурсу, визначається відповідно до передбачених у ліцензійних умовах мінімальних обсягів поширення власного продукту та визначених у ліцензійних умовах передач.

5. Розмір ліцензійного збору, що сплачується переможцем конкурсу на підставі рішення Національної ради, визначається відповідно до обсягів поширення власного продукту та визначених у ліцензійних умовах передач, які були заявлені переможцем конкурсу при поданні ним заяви на участь у конкурсі.

 

Стаття 19. Подання документів на участь в конкурсі та визначення його учасників

 

1. Для участі в конкурсі з дня опублікування повідомлення про проведення конкурсу претендент має право подати заяву, у якій повинні бути зазначені такі відомості про нього:

1) для юридичної особи:

- повне найменування;

- місцезнаходження та адреса головного офісу, контактні дані (телефон, електронна пошта);

- код за Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

- банківські реквізити;

- інформація про засновника (засновників) та осіб, які володіють істотною участю в претенденті (повне найменування, місцезнаходження, адреса головного офісу для юридичної особи; прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, громадянство, місце проживання для фізичних осіб);

- відомості про особовий склад виконавчих, контрольних та наглядових органів претендента – юридичної особи (для кожної з осіб - прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, громадянство, місце проживання);

- інформація про пов’язаних осіб претендента (повне найменування, місцезнаходження, адреса головного офісу для юридичної особи; прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, громадянство, місце проживання для фізичних осіб);

- інформація про фізичну особу – кінцевого вигодоодержувача юридичної особи – прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, громадянство, місце проживання;

2) для фізичної особи-підприємця:

- прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, громадянство;

- код за Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

- реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків);

- місце проживання, контактні дані (телефон, електронна пошта);

- інформація про пов’язаних осіб претендента (повне найменування, місцезнаходження, адреса головного офісу для юридичної особи; прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, громадянство, місце проживання для фізичних осіб).

Форма подання передбаченої цією частиною інформації про засновників, володільців істотної участі в претенденті – юридичній особі, пов’язаних осіб претендента та фізичної особи – кінцевого вигоодержувача претендента - юридичної особи визначається Національною радою.

2. До заяви додаються:

1) для юридичної особи - нотаріально посвідчені копії установчих (засновницьких) та статутних документів претендента;

2) документ, що підтверджує внесення гарантії (крім конкурсу про видачу ліцензії на громадське мовлення);

3) для участі в конкурсі з надання ліцензії на ефірне мовлення - програмна концепція, а саме запропоновані обсяги поширення власного продукту та визначених в ліцензійних умовах передач, а також план фінансового та матеріально-технічного забезпечення реалізації запропонованої програмної концепції впродовж строку дії ліцензії;

4) для участі в конкурсі з надання ліцензії на розповсюдження програм - запропоновані строки введення в експлуатацію ефірної цифрової багатоканальної телемережі згідно з визначеними в ліцензійних умовах технічними параметрами, а також план фінансового та матеріально-технічного забезпечення введення в експлуатацію ефірної цифрової багатоканальної телемережі та її обслуговування впродовж строку дії ліцензії;

5) для участі в конкурсі з надання ліцензії на громадське мовлення - програмна концепція, а саме запропоновані обсяги поширення власного продукту, визначених в ліцензійних умовах передач та передач з інформацією місцевого або регіонального значення, а також план фінансового та матеріально-технічного забезпечення реалізації запропонованої програмної концепції впродовж строку дії ліцензії.

3. Інформація та документи, що подаються претендентом відповідно до цієї статті, є відкритими, оприлюднюються на офіційному веб-сайті Національної ради не пізніше ніж за 10 днів до дня проведення конкурсу та надаються на запит будь-якій особі, крім відомостей про місце проживання, серію і номер паспорту, номер облікової картки платника податків фізичних осіб, банківських реквізитів.

4. Для підтвердження наміру взяти участь в конкурсі (крім конкурсу про видачу ліцензії на громадське мовлення) та оплатити в разі перемоги ліцензійний збір, претендент повинен внести гарантію у розмірі 50 відсотків максимального розміру ліцензійного збору.

У разі перемоги в конкурсі внесена таким учасником гарантія зараховується в суму оплати ліцензійного збору. У разі відмови від участі в конкурсі або несплати ліцензійного збору у встановлений цим Законом строк гарантія такого учасника конкурсу зараховується до Державного бюджету України.

Гарантії, внесені претендентами, яким було відмовлено в допуску до конкурсу, а також учасниками, які не перемогли в конкурсі, повертаються їм упродовж 30 днів після прийняття рішення про визначення переможця конкурсу або про відмову в допуску до конкурсу.

5. У разі подання неповної інформації, неподання окремих документів (інформації), передбачених у частинах першій-другій цієї статті, подані матеріали на підставі мотивованого рішення Національної ради повертаються претенденту, який може повторно подати їх до Національної ради впродовж п’яти робочих днів з дня повернення йому матеріалів, але не пізніше граничного терміну для подання заяв на конкурс.

6. Рішенням Національної ради до конкурсу допускаються претенденти, що подали заяву та документи (інформацію), визначені в частинах першій-другій цієї статті.

Рішення про допуск чи відмову в допуску до конкурсу приймається упродовж шістдесяти днів з дня подання претендентом повного набору документів (інформації), передбачених цією статтею.

Рішення про допуск чи відмову в допуску до конкурсу повідомляється письмово претенденту впродовж трьох робочих днів після прийняття такого рішення.

7. Претендент не допускається до конкурсу, якщо:

1) заяву подано пізніше граничного терміну, визначеного в повідомленні про проведення конкурсу;

2) він не відповідає визначеним цим Законом вимогам до суб’єктів надання аудіовізуальної послуги;

3) він не відповідає визначеним цим Законом вимогам щодо захисту економічної конкуренції у сфері аудіовізуальних послуг;

4) зазначені у заяві та документах, поданих для участі в конкурсі, відомості не відповідають дійсності.

8. Рішення про повернення документів, поданих претендентом, або рішення про відмову в допуску до конкурсу повинно містити його детальне обґрунтування і вказувати на встановлені факти, що підтверджують наявність передбачених цією статтею підстав для прийняття відповідного рішення. Наявність сумнівів щодо повноти чи достовірності наданих документів не може бути підставою для прийняття зазначених рішень.

Зазначені рішення можуть бути оскаржені в судовому порядку.

 

Стаття 20. Призначення та проведення конкурсу

 

1. Якщо у визначений строк для подачі заяв не надійшло жодної заяви на участь в конкурсі або якщо за результатами розгляду заяв на участь в конкурсі Національна рада не допустила до участі жодного претендента, Національна рада може продовжити граничний термін прийому заяв, відкласти проведення конкурсу на певний строк, скасувати конкурс.

Національна рада повідомляє про прийняте рішення в порядку, установленому для оголошення конкурсу.

2. У разі допуску до конкурсу принаймні одного претендента Національна рада приймає рішення про проведення конкурсу.

Конкурс проводиться не пізніше ніж через дев’яносто днів після закінчення строку подачі заяв на участь в конкурсі, але не раніше ніж через п’ятнадцять днів після закінчення строку подачі заяв або прийняття рішення про повернення документів, поданих одним з претендентом, чи про відмову в допуску до конкурсу.

Учасникам конкурсу надсилається письмове повідомлення  про день, час, місце проведення конкурсу впродовж п’яти робочих днів після прийняття рішення Національною радою про призначення конкурсу, але не пізніше ніж за п’ять робочих днів до дня його проведення.

Повідомлення вважається надісланим учаснику конкурсу, якщо воно було надіслано поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручено особисто учаснику чи його уповноваженому представнику під підпис.

Інформація про день, час, місце проведення конкурсу оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національної ради не пізніше ніж за п’ять робочих днів до дня проведення конкурсу.

3. Учасник конкурсу до його проведення може повідомити про відмову від участі в конкурсі. У разі відмови від участі всіх учасників конкурсу Національна рада скасовує такий конкурс та може оголосити про проведення нового конкурсу.

4. Конкурс проводиться під час засідань Національної ради для розгляду та прийняття рішення щодо поданих на конкурс заяв, визначення переможця конкурсу. Такі засідання проводяться у визначеному Національною радою приміщенні за участі членів Національної ради та учасників конкурсу та/або їх уповноважених представників.

Під час проведення зазначених засідань Національної ради мають право бути присутніми та здійснювати звукозапис і відеозйомку, пряму трансляцію засідань журналісти, представники засобів масової інформації, громадських об’єднань.

Національна рада забезпечує пряму трансляцію таких засідань в мережі Інтернет.

5. Присутнім на засіданні Національної ради учасникам конкурсу чи їх уповноваженим представникам надаються рівні можливості для виступу та представлення своїх заяв на участь у конкурсі.

Відсутність учасників конкурсу чи їх уповноважених представників під час розгляду та прийняття рішення щодо поданих на конкурс заяв, визначення переможця конкурсу не є перешкодою для розгляду та прийняття відповідних рішень Національною радою.

 

Стаття 21. Встановлення результатів конкурсу

 

1. Розгляд та обговорення поданих на конкурс заяв проводиться на засіданні Національної ради. Після підготовки проекту рішення щодо розглянутих заяв, які було подано на конкурс, та про визначення переможця конкурсу проводиться додаткове засідання Національної ради для обговорення та затвердження цього рішення.

2. Переможець конкурсу з надання ліцензії на ефірне мовлення визначається за такими критеріями:

1) запропоновані обсяги поширення власного продукту та визначених в ліцензійних умовах передач;

2) план фінансового та матеріально-технічного забезпечення реалізації запропонованої програмної концепції впродовж строку дії ліцензії.

Перевага надається учаснику конкурсу, який запропонував найбільші обсяги поширення власного продукту та визначених в ліцензійних умовах передач, за умови їх відповідності поданому плану фінансового та матеріально-технічного забезпечення реалізації запропонованої програмної концепції впродовж строку дії ліцензії.

У разі участі в конкурсі лише одного учасника він визнається переможцем конкурсу, за умови відповідності запропонованих обсягів поширення власного продукту та визначених в ліцензійних умовах передач поданому плану фінансового та матеріально-технічного забезпечення реалізації запропонованої програмної концепції впродовж строку дії ліцензії.

3. Переможець конкурсу з надання ліцензії на розповсюдження програм визначається за такими критеріями:

1) запропоновані строки введення в експлуатацію ефірної цифрової багатоканальної телемережі згідно з визначеними в ліцензійних умовах технічними параметрами;

2) план фінансового та матеріально-технічного забезпечення введення в експлуатацію ефірної цифрової багатоканальної телемережі та її обслуговування впродовж строку дії ліцензії.

У разі участі в конкурсі лише одного учасника він визнається переможцем конкурсу, за умови відповідності запропонованих строків введення в експлуатацію ефірної цифрової багатоканальної телемережі поданому плану фінансового та матеріально-технічного забезпечення введення в експлуатацію ефірної цифрової багатоканальної телемережі та її обслуговування впродовж строку дії ліцензії.

4. Національна рада у своєму рішенні щодо поданих на конкурс заяв та визначення переможця конкурсу наводить обґрунтування щодо ступеня відповідності зазначеним у цій статті критеріям стосовно кожного з учасників конкурсу, а також причин визначення учасника переможцем конкурсу, зокрема підстав визнання його таким, що найкраще порівняно з іншими учасниками відповідає зазначеним критеріям. Одночасно з рішенням про визначення переможця конкурсу приймається рішення про видачу переможцю конкурсу ліцензії.

5. Рішення Національної ради щодо поданих на конкурс заяв та визначення переможця конкурсу надсилається в письмовій формі учасникам конкурсу упродовж трьох робочих днів з дня його підписання, а також оприлюднюється у цей же строк на офіційному веб-сайті Національної ради.

Рішення вважається надісланим учаснику конкурсу, якщо воно було надіслано поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручено особисто учаснику чи його уповноваженому представнику під підпис.

6. Рішення Національної ради щодо поданих на конкурс заяв та визначення переможця конкурсу, у тому числі його обґрунтованість, може бути оскаржено до адміністративного суду впродовж тридцяти днів з дня його отримання.

 

Стаття 22. Сплата ліцензійного збору та видача ліцензії

 

1. Ліцензійний збір, що визначається відповідно до цього Закону, сплачується переможцем конкурсу у порядку, визначеному Національною радою, протягом тридцяти днів з дня отримання ним рішення Національної ради про визначення переможця конкурсу.

2. Ліцензія видається переможцю конкурсу протягом десяти днів після сплати ним ліцензійного збору.

3. У ліцензії зазначаються:

1) повне найменування Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

2) вид діяльності, право на здійснення якої надає ліцензія, та технічні параметри каналу мовлення або багатоканальної телемережі (територія та технологія мовлення або розповсюдження програм);

3) найменування юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи-підприємця;

4) код ліцензіата за Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

5) місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця;

6) дата прийняття та номер рішення про видачу ліцензії (переоформлення ліцензії);

7) серія та номер ліцензії, дата видачі ліцензії, строк її дії;

8) підписи уповноважених посадових осіб Національної ради, скріплені печаткою Національної ради;

 9) інформація про наявність додатку до ліцензії.

У додатку до ліцензії зазначаються зобов’язання ліцензіата відповідно його заяви на участь у конкурсі та ліцензійних умов, а саме:

1) обсяги поширення власного продукту та визначених у ліцензійних умовах передач – для ліцензії на ефірне мовлення;

2) строки введення в експлуатацію та технічні параметри ефірної цифрової багатоканальної телемережі – для ліцензії на розповсюдження програм.

Зразок бланка ліцензії та його опис визначаються Національною радою відповідно до вимог цього Закону.

 

Стаття 23. Особливості проведення конкурсу з надання ліцензії на громадське мовлення

 

1. Переможець конкурсу з надання ліцензії на громадське мовлення визначається за такими критеріями:

1) запропоновані обсяги поширення власного продукту, визначених в ліцензійних умовах передач та передач з інформацією місцевого або регіонального значення;

2) план фінансового та матеріально-технічного забезпечення реалізації запропонованої програмної концепції впродовж строку дії ліцензії.

Перевага надається учаснику конкурсу, який запропонував найбільші обсяги поширення власного продукту, визначених в ліцензійних умовах передач та передач з інформацією місцевого або регіонального значення, за умови їх відповідності поданому плану фінансового та матеріально-технічного забезпечення реалізації запропонованої програмної концепції впродовж строку дії ліцензії.

У разі участі в конкурсі лише одного учасника він визнається переможцем конкурсу, за умови відповідності запропонованих обсягів поширення власного продукту, визначених в ліцензійних умовах передач та передач з інформацією місцевого або регіонального значення поданому плану фінансового та матеріально-технічного забезпечення реалізації запропонованої програмної концепції впродовж строку дії ліцензії.

2. Ліцензія на громадське мовлення видається без сплати ліцензійного збору переможцю конкурсу упродовж десяти днів після підписання рішення Національної ради про визначення переможця конкурсу.

 

Стаття 24. Продовження строку дії ліцензії

 

1. Кожен ліцензіат має право на продовження строку дії ліцензії.

2. Для продовження строку дії ліцензії ліцензіат не раніше ніж за 210 днів та не пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії ліцензії подає до Національної ради заяву про продовження строку дії ліцензії. Заява про продовження строку дії ліцензії, подана раніше ніж за 210 днів до закінчення строку дії ліцензії, повертається Національною радою ліцензіату без розгляду.

3. Заява про продовження строку дії ліцензії розглядається і рішення щодо неї приймається не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії ліцензії.

4. Національна рада приймає рішення про відмову ліцензіату в продовженні строку дії ліцензії у випадку, якщо:

1) заява про продовження строку дії ліцензії була подана пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії ліцензії;

2) протягом дії ліцензії ліцензіат двічі притягався рішенням Національної ради до відповідальності за порушення, передбачені у пунктах 1-2 частини другої статті 74цього Закону, у вигляді стягнення штрафу.

5. При прийнятті рішення про продовження дії ліцензії Національна рада не може змінювати ліцензійні умови, крім випадків, коли:

1) по закінченні строку дії ліцензії відбувається перехід від аналогового до цифрового мовлення чи інша зміна технології мовлення відповідно до цього Закону;

2) необхідність зміни технічних характеристик мовлення зумовлена внесенням відповідних змін до Національної таблиці розподілу смуг радіочастот України;

3) ліцензійні умови не відповідають вимогам закону;

4) зміни ліцензійних умов запропоновані ліцензіатом і не суперечать Плану розвитку.

6. За продовження строку дії ліцензії сплачується ліцензійний збір, що розраховується відповідно до цього Закону.

7. Ліцензія з продовженим строком дії вручається ліцензіату Національною радою не раніше ніж в останній робочий день строку дії попередньої ліцензії за умови сплати ліцензійного збору.

Строк дії продовженої ліцензії становить 10 років.

8. Особа, якій відмовлено в продовженні строку дії ліцензії відповідно до цього Закону, не позбавляється права брати участь в конкурсі на отримання ліцензії на загальних підставах відповідно до вимог цього Закону.

 

Стаття 25. Видача дубліката ліцензії

 

1. У разі втрати чи пошкодження ліцензії ліцензіат зобов’язаний упродовж п’яти робочих днів звернутися до Національної ради із заявою про видачу дубліката ліцензії за формою та в порядку, визначених Національною радою.

2. До отримання дубліката ліцензії діяльність ліцензіата здійснюється на підставі виданої Національною радою довідки про реєстрацію заяви про видачу дубліката ліцензії.

3. За видачу дубліката ліцензії стягується плата в розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.

 

Стаття 26. Переоформлення ліцензії

 

1. Підставами для переоформлення ліцензії є:

1) реорганізація ліцензіата;

2) передача прав, які надає ліцензія, іншому суб’єкту;

3) зміна технічних параметрів каналу мовлення (багатоканальної телемережі), указаних в ліцензії, у зв’язку з переходом від аналогового до цифрового ефірного мовлення або іншою зміною технології мовлення відповідно до цього Закону;

4) зміна програмної концепції ліцензіата, що вимагає внесення змін до ліцензійних умов;

5) зміна інших відомостей, указаних в ліцензії.

Заява про переоформлення ліцензії подається за формою, установленою Національною радою.

2. У разі виникнення підстав для переоформлення ліцензії, передбачених пунктами 1-2 частини першої цієї статті, правонаступник ліцензіата або суб’єкт, якому були передані права за ліцензією, зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня оформлення зміни статусу (передачі прав) подати до Національної ради заяву про переоформлення ліцензії та документи, які підтверджують зміни в статусі (передачу прав), або їх нотаріально засвідчені копії.

Національна рада розглядає заяву і приймає рішення про переоформлення ліцензії протягом десяти робочих днів з дати надходження заяви.

Національна рада відмовляє у переоформленні ліцензії у зв’язку з реорганізацією ліцензіата і розпочинає дії стосовно анулювання ліцензії, якщо зміна статусу ліцензіата суперечить вимогам до суб’єктів надання аудіовізуальної послуги, передбаченим статтею 7 цього Закону.

3. Для переоформлення ліцензії з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої цієї статті, ліцензіат, упродовж двох місяців з дня отримання повідомлення про введення в експлуатацію нової ефірної цифрової багатоканальної мережі мовлення, має право подати до Національної ради заяву про переоформлення ліцензії

Національна рада у місячний строк з дня отримання заяви переоформлює ліцензію такого ліцензіата на один з каналів мовлення нової ефірної цифрової багатоканальної мережі.

4. Ліцензіат, що отримав ліцензію на ефірне мовлення, має право звернутися до Національної ради із заявою про внесення змін до ліцензійних умов, якщо це необхідно у зв’язку із зміною програмної концепції ліцензіата. Для обґрунтування внесення змін до ліцензійних умов ліцензіат подає змінений план фінансового та матеріально-технічного забезпечення реалізації програмної концепції впродовж строку дії ліцензії.

Звернення з метою внесення змін до ліцензійних умов дозволяється не раніше ніж через три роки з дня видачі ліцензії. Повторне внесення змін до ліцензійних умов дозволяється не раніше ніж через три роки з дня видачі переоформленої ліцензії. Упродовж строку дії ліцензії не дозволяється внесення змін до ліцензійних умов більше ніж два рази.

При розгляді звернення для внесення змін до ліцензійних умов допускається зміна не більше 30 відсотків від передбачених в ліцензійних умовах обсягів поширення власного продукту та інших передач.

Національна рада розглядає заяву і приймає рішення про переоформлення ліцензії протягом тридцяти робочих днів з дати надходження заяви. Національна рада може відмовити в переоформленні ліцензії у разі необґрунтованості запропонованих змін до ліцензійних умов відповідно до зміненого плану фінансового та матеріально-технічного забезпечення реалізації програмної концепції впродовж строку дії ліцензії.

5. У разі виникнення підстави для переоформлення ліцензії, передбаченої пунктом 5 частини першої цієї статті, ліцензіат зобов’язаний подати заяву про переоформлення ліцензії до Національної ради упродовж десяти робочих днів з дня виникнення такої підстави.

Національна рада впродовж десяти робочих днів з дня отримання заяви переоформлює ліцензію відповідного ліцензіата.

6. За переоформлення ліцензії з підстав, передбачених пунктами 1, 2 та 5 частини першої цієї статті, стягується плата у розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.

У разі переоформлення ліцензії з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої цієї статті, ліцензіат сплачує різницю від розміру ліцензійного збору, що розраховується у визначеному цим Законом порядку, з урахуванням внесених змін до ліцензійних умов.

7. Переоформлена ліцензія видається ліцензіату впродовж десяти днів з дня прийняття Національною радою відповідного рішення за умови внесення ним плати за переоформлення ліцензії або сплати різниці від розміру ліцензійного збору, якщо така плата вимагається відповідно до цієї статті.

При видачі переоформленої ліцензії попередня ліцензія визнається недійсною та вилучається.

8. Строк дії переоформленої ліцензії на мовлення не може перевищувати строку дії ліцензії, що переоформлювалася.

 

Стаття 27. Анулювання ліцензії

 

1. Ліцензія підлягає анулюванню в таких випадках:

1) подання заяви ліцензіата про анулювання ліцензії;

2) прийняття рішення про скасування державної реєстрації ліцензіата;

3) якщо ліцензіат не розпочав передбачене ліцензією мовлення протягом року з дня набрання ліцензією чинності;

4) порушення вимог до суб’єктів надання аудіовізуальної послуги, визначених статтею 7 цього Закону;

5) неподання у визначені цим Законом строки заяви про переоформлення ліцензії, коли таке переоформлення є обов’язковим, а також прийняття Національною радою рішення про відмову в переоформленні ліцензії у випадках, передбачених цим Законом;

6) якщо при переході на цифрове мовлення або іншій зміні технології мовлення ліцензіату не може бути забезпечено трансляцію його програми відповідно до статті 11 цього Закону;

7) притягнення до відповідальності за порушення законодавства у сфері аудіовізуальних послуг відповідно до частини шостої статті 74 цього Закону;

8) скасування судом рішення про визначення переможця конкурсу.

2. У разі настання підстав, передбачених пунктами 1-3, 6-8 частини першої цієї статті, Національна рада упродовж десяти днів з дня встановлення такої підстави звертається до адміністративного суду з метою анулювання ліцензії.

У випадках, передбачених пунктами 4-5 частини першої цієї статті, Національна рада письмово повідомляє ліцензіата про порушення ним відповідних вимог Закону та про необхідність його усунення в 15-денний строк з дня отримання цього повідомлення. У разі не усунення такого порушення у вказаний строк, Національна рада проводить розгляд питання про анулювання ліцензії в порядку, визначеному цим Законом для розгляду справ про порушення законодавства у сфері аудіовізуальних послуг. За підсумками такого розгляду Національна рада приймає рішення про звернення до адміністративного суду з метою анулювання ліцензії або про припинення провадження.

 

Стаття 28. Повідомлення про здійснення діяльності у сфері аудіовізуальних послуг

 

1. Повідомленню про здійснення діяльності у сфері аудіовізуальних послуг підлягає:

1) мовлення, яке не підлягає ліцензуванню (супутникове, кабельне, проводове, в мережі Інтернет, з використанням технології IPTV чи будь-якої іншої технології);

2) надання аудіовізуальної послуги на замовлення з використанням будь-якої технології;

3) розповсюдження програм шляхом ретрансляції за будь-якою технологією без використання радіочастотного ресурсу.

2. Повідомлення надсилається до Національної ради не пізніше десяти робочих днів до початку здійснення відповідної діяльності.

3. У повідомленні зазначаються:

1) відомості про суб’єкта господарювання, який здійснює відповідну діяльність, а саме:

для юридичної особи – повне найменування, місцезнаходження, контактні дані (телефон, електронна пошта), код за Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; прізвище, ім’я та по батькові керівника;

для фізичної особи-підприємця - прізвище, ім’я, по батькові, код за Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків), місце проживання, контактні дані (телефон, електронна пошта);

2) опис діяльності, а саме:

для мовлення - технологія мовлення, територія розповсюдження програм, характеристики каналу мовлення (багатоканальної телемережі), час та обсяги мовлення, логотип, позивні; 

для надання аудіовізуальної послуги на замовлення - технологія, що застосовується для надання послуги, та територія надання послуги;

для розповсюдження програм у багатоканальних мережах без використання радіочастотного ресурсу - територія розташування багатоканальної мережі (адміністративно-територіальні одиниці, у межах яких розповсюджуються програми), місцезнаходження головної станції, загальна кількість та найменування програм, що розповсюджуються (із зазначенням відповідного суб’єкта надання аудіовізуальної послуги для кожної з програм), та технологія, яка використовується для розповсюдження.

У разі здійснення зазначеної у цьому пункті діяльності через мережу Інтернет, зазначається також адреса (адреси) веб-сайту, з якого ведеться діяльність;

3) найменування оператора телекомунікацій (якщо він відмінний від суб’єкта господарювання, який здійснює діяльність, що підлягає повідомленню).Ця інформація не зазначається, якщо відповідна діяльність технологічно не обмежена мережею одного оператора телекомунікацій.

4. У разі змін у відомостях, які підлягають повідомленню, суб’єкт господарювання повідомляє про це Національну раду впродовж п’яти робочих днів з дня настання таких змін.

5. Обов’язок повідомлення вважається виконаним з моменту надсилання Національній раді інформації, передбаченої цієї статтею.

Відмова в прийнятті повідомлення не допускається.

У разі отримання неповної інформації Національна рада повідомляє про це суб’єкта господарювання.

6. Національна рада веде Реєстр суб’єктів, що повідомили про здійснення діяльності у сфері аудіовізуальних послуг.

Інформація, що повідомляється відповідно до частини третьої цієї статі, а також зміни до неї вносяться в Реєстр суб’єктів, що повідомили про здійснення діяльності у сфері аудіовізуальних послуг, та оприлюднюється в порядку, визначеному цим Законом, упродовж п’яти робочих днів з дня їх отримання.

До Реєстру суб’єктів, що повідомили про здійснення діяльності у сфері аудіовізуальних послуг, вноситься також інформація про притягнення таких суб’єктів до відповідальності відповідно до цього Закону, а також про обмеження чи заборону розповсюдження їх програм, передач.

Суб’єкт, що повідомив про здійснення діяльності у сфері аудіовізуальних послуг, має право звернутися до Національної ради для отримання витягу з даними про нього з Реєстру суб’єктів, що повідомили про здійснення діяльності у сфері аудіовізуальних послуг. Такий витяг надається Національною радою безкоштовно впродовж п’яти робочих днів з дня отримання заяви в порядку та за формою, затвердженими Національною радою.

 

Стаття 29. Оприлюднення інформації про ліцензіатів та інших суб’єктів, які здійснюють діяльність у сфері аудіовізуальних послуг

 

1. Національна рада оприлюднює та оновлює на своєму офіційному веб-сайті таку інформацію про ліцензіатів:

1) повне найменування ліцензіата, його позивні або логотип;

2) вид ліцензії, її серія та номер, дата і номер рішення про видачу ліцензії, строк дії ліцензії, іншу інформацію, указану в ліцензії;

3) дата і номер рішення про переоформлення ліцензії, анулювання ліцензії, інформація про інші підстави втрати чинності ліцензії;

4) місцезнаходження та адреса головного офісу ліцензіата, його контактні дані (телефон, електронна пошта);

5) код за Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

6) відомості про засновника (засновників) та осіб, які володіють істотною участю у юридичній особі - ліцензіаті (повне найменування, місцезнаходження, адреса головного офісу для юридичної особи; прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, громадянство для фізичних осіб);

7) відомості про особовий склад виконавчих, контрольних та наглядових органів ліцензіата – юридичної особи (для кожної з осіб - прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, громадянство);

8) інформація про пов’язаних осіб ліцензіата (повне найменування, місцезнаходження, адреса головного офісу для юридичної особи; прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, громадянство для фізичних осіб);

9) інформація про фізичну особу – кінцевого вигодоодержувача юридичної особи - ліцензіата (прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, громадянство);

10) інформація про застосування до ліцензіата заходів за порушення законодавства у сфері аудіовізуальних послуг відповідно до цього Закону (вид порушення з посиланням на положення цього Закону, заходи, що були застосовані, та дата відповідного рішення).

2. Національна рада оприлюднює та оновлює на своєму офіційному веб-сайті інформацію, внесену в Реєстр суб’єктів, що повідомили про здійснення діяльності у сфері аудіовізуальних послуг, крім конфіденційної інформації, а саме відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер), серію та номер паспорта, місце проживання фізичних осіб.

3. На офіційному веб-сайті Національної ради зазначена в цій статті інформація (крім конфіденційної інформації, передбаченої у частині другій цієї статті) надається для ознайомлення за видами діяльності та відповідними суб’єктами, а також розміщується у вигляді наборів даних (електронних документів), організованих у форматі, що дозволяє їх автоматизоване оброблення електронними засобами (машинозчитування) з метою повторного використання.

У разі зміни інформації, нові відомості додаються без видалення попередніх та із зазначенням дати внесення змін.

Користувачам забезпечується можливість пошуку серед цієї інформації. Доступ до інформації на офіційному веб-сайті Національної ради надається безкоштовно та не обмежується будь-якими технічними засобами.

4. Забороняється обмежувати доступ до інформації, зазначеної в цій статті. Ця інформація надається також на запит відповідно до Закону України “Про доступ до публічної інформації”.

 

Розділ III.

ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ АУДІОВІЗУАЛЬНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ НАДАННЯ АУДІОВІЗУАЛЬНИХ ПОСЛУГ

 

Стаття 30. Обов’язки суб’єктів надання аудіовізуальної послуги

 

1. Суб’єкти надання аудіовізуальної послуги зобов’язані:

1) додержуватися передбачених цим Законом обмежень та вимог до змісту аудіовізуальної інформації;

2) забезпечувати захист дітей від шкідливого впливу аудіовізуальної інформації відповідно до цього Закону;

3) додержуватися ліцензійних умов, якщо відповідна діяльність потребує отримання ліцензії відповідно до цього Закону;

4) поширювати офіційні повідомлення у випадках, визначених цим Законом;

5) забезпечувати доступ до подій значного суспільного інтересу відповідно до цього Закону;

6) попереджати споживачів про те, що їх послуги є платними;

7) забезпечувати облік і зберігання передач у порядку, визначеному цим Законом;

8) додержуватися інших вимог та заборон, передбачених цим Законом.

2. Ліцензіати зобов’язані повідомляти Національну раду про кожну зміну відомостей, передбачених у пунктах 6-9 частини першої статті 29 цього Закону, упродовж 30 днів з дня, коли відповідні зміни відбулися або про них стало відомо ліцензіату.

3. Обов’язки суб’єктів надання аудіовізуальної послуги щодо дотримання правил рекламної діяльності та спонсорства, дотримання авторських і суміжних прав, діяльності у період проведення виборів та референдумів, а також повноваження з державного нагляду (контролю) за їх виконанням визначаються спеціальними законами.

Суб’єкти надання аудіовізуальної послуги забезпечують право на відповідь та спростування інформації в порядку, визначеному Цивільним кодексом України та цим Законом.

Суб’єкти надання аудіовізуальної послуги забезпечують дотримання обмежень, передбачених Кримінальним кодексом України, щодо поширення певної інформації.

 

Стаття 31. Обмеження щодо змісту аудіовізуальної інформації при наданні аудіовізуальної послуги

 

1. При наданні аудіовізуальної послуги забороняються:

1) заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу України, до розв'язування агресивної війни або воєнного конфлікту;

2) розпалення ворожнечі чи ненависті на основі національності, раси, релігії, статі або за іншою ознакою;

3) надмірне зосередження уваги на насильстві, а саме поширення висловлювань або зображень насильства, які не є обґрунтованими в контексті відповідної передачі;

4) поширення і реклама порнографічних матеріалів та предметів;

5) пропаганда наркотичних засобів, психотропних речовин з будь-якою метою їх застосування;

6) незаконне розголошення інформації з обмеженим доступом, крім випадків поширення інформації, яка є суспільно необхідною;

7) програми та передачі, у яких споживачам надаються послуги з ворожіння та гадання, а також платні послуги у сфері народної та/або нетрадиційної медицини.

 

Стаття 32. Вимоги до змісту аудіовізуальної інформації при наданні аудіовізуальної послуги

 

1. Ліцензіати, що надають аудіовізуальну послугу шляхом мовлення, зобов’язані:

1) забезпечувати достовірне представлення фактів та збалансоване висвітлення думок у програмах новин;

2) забезпечувати доступність програм для сприйняття особами з вадами зору чи слуху шляхом адаптування передач за допомогою аудіоопису, субтитрування або перекладу на жестову мову. Частка таких адаптованих передач повинна становити не менше 10 відсотків добового мовлення у проміжках часу між 07.00 та 22.00 за винятком часу, відведеного на рекламу.

Порядок адаптування передач для сприйняття їх особами з вадами зору чи слуху визначається Національною радою після консультацій із суб’єктами надання аудіовізуальної послуги, їх об’єднаннями, громадськими об’єднаннями, що захищають права та інтереси осіб з вадами зору чи слуху, іншими фахівцями;

3) дотримуватися таких пропорцій у своїх програмах:

передачі українською мовою повинні становити не менше 50 відсотків часу мовлення на добу для програм загальнонаціонального мовлення та не менше 75 відсотків часу мовлення на добу для програм державних суб’єктів надання аудіовізуальної послуги;

європейській твори повинні становити не менше 60 відсотків часу мовлення на добу та не менше 55 відсотків часу мовлення у проміжках часу між 19.00 та 24.00 (за винятком часу, відведеного на рекламу, новини, спортивні передачі);

європейські твори незалежного виробництва повинні становити не менше 10 відсотків часу щомісячного мовлення. Не менше половини таких творів повинні бути створені впродовж попередніх п’яти років.

Європейськими творами незалежного виробництва є твори, що були створені іншою особою, ніж суб’єкт надання аудіовізуальної послуги, за умови, що така особа не є пов’язаною особою такого суб’єкта;

4) повідомляти свої вихідні дані:

під час трансляції  (ретрансляції) телепрограми показувати свій логотип;

під час трансляції (ретрансляції) радіопрограми не рідше ніж щогодини передавати свої позивні.

Під час трансляції (ретрансляції) програми через кожні шість годин повинні повідомлятися такі відомості:

- інформація про суб’єкта надання аудіовізуальної послуги, у тому числі його найменування, поштова адреса, адреса електронної пошти або веб-сайту;

- інформація про можливість подання скарг до Національної ради, включно з поштовою адресою та адресою веб-сайту Національної ради.

Зазначена інформація розміщується також на веб-сайті суб’єкта надання аудіовізуальної послуги в разі його наявності.

Вихідні дані підлягають обов’язковому повідомленню Національній раді упродовж десяти днів з дня початку мовлення або зміни таких даних.

5) дотримуватися визначених цим Законом правил ведення мовлення у дні трауру (скорботи, жалоби) та дні пам’яті;

6) дотримуватися визначених цим Законом особливостей розповсюдження програм, передач з платними інтерактивними конкурсами (іграми, вікторинами).

2. Дотримання вимоги, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, забезпечується колегіальним органом, що формується на добровільній основі професійними об’єднаннями, творчими спілками журналістів та/або суб’єктами надання аудіовізуальної послуги і їх об’єднаннями. Такий колегіальний орган затверджує правила щодо дотримання зазначеної вимоги.

В окремих ліцензіатах дотримання вимоги, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, може забезпечуватися також редакційними радами, що можуть створюватися в ліцензіаті з представників творчого колективу та органів управління ліцензіата.

 

Стаття 33. Захист дітей при наданні аудіовізуальних послуг

 

1. У програмах, передачах забороняється поширення аудіовізуальної інформації, яка може завдати значну шкоду фізичному, психічному або моральному розвитку дитини, у тому числі порнографічні матеріали, інформацію з надмірним зосередженням уваги на насильстві.

2. Аудіовізуальна інформація, що може завдати шкоду фізичному, психічному або моральному розвитку дитини, може поширюватися лише за умови, що діти не зможуть за звичайних обставин її почути або побачити.

Зазначена інформація може поширюватися у програмах мовлення, у тому числі шляхом ретрансляції, лише у проміжках часу між 23.00 та 06.00 або через забезпечення кодованого доступу.

У передачах на замовлення зазначена інформація може поширюватися лише в разі забезпечення кодованого доступу до перегляду (прослуховування) таких передач.

3. Передачі, що поєднують аудіо та візуальну інформацію і які містять інформацію, що може завдати шкоду фізичному, психічному або моральному розвитку дитини, повинні бути позначені спеціальними графічними попередженнями (символами), що показуються упродовж всієї передачі. У передачах, які містять аудіо інформацію, що може завдати шкоду фізичному, психічному або моральному розвитку дитини, на початку передачі оголошується звукове попередження про шкоду, яку може завдати дітям така передача.

Відповідні графічні попередження (символи) зазначаються у розкладі передач або в каталозі передач на замовлення, які складаються та оприлюднюються суб’єктами надання аудіовізуальної послуги.

4. Під час трансляції (ретрансляції) передач мовлення (крім новин, реклами, спортивних передач), що поєднують аудіо та візуальну інформацію і які не містять інформацію, що може завдати шкоду фізичному, психічному або моральному розвитку дитини, на початку передачі показується спеціальне графічне попередження (символ), що вказує на рівень впливу відповідної передачі на дітей певної вікової групи.

5. Відповідальність за забезпечення передач відповідними графічними попередженнями (символами) або звуковими попередженнями, передбаченими цією статтею, покладається на суб’єкта надання аудіовізуальної послуги.

6. Національна рада затверджує у порядку, визначеному цим Законом:

1) характеристики інформації, зазначеної у частинах першій-другій цієї статті, критерії її класифікації;

2) розподіл дітей у вікові групи та критерії класифікації передач залежно від рівня їх впливу на дітей певної вікової групи з урахуванням часу трансляції (ретрансляції) передач, передбачених частиною четвертою цієї статті;

3) зразки та вимоги до показу графічних попереджень (символів) та оголошення звукових попереджень, передбачених цією статтею;

4) порядок віднесення суб’єктом надання аудіовізуальної послуги передач до категорій, визначених цією статтею, та обрання відповідних попереджень (символів).

Вимоги до програмних або технічних засобів, які застосовуються для обмеження доступу до передач, передбачених цією статтею, шляхом кодованого доступу визначаються центральним органом виконавчої влади в галузі зв’язку.

7. Суб’єкт надання аудіовізуальної послуги на підставі характеристик і критеріїв класифікації інформації (передач), визначених Національною радою відповідно до цієї статті, самостійно відносить передачі до певної категорії та застосовує відповідні попередження (символи).

 

Стаття 34. Право на відповідь та спростування

 

1. Будь-яка особа, чиї права і законні інтереси були порушені внаслідок поширення при наданні аудіовізуальної послуги шляхом мовлення інформації, яка не відповідає дійсності або неточно відображає факти, про неї або членів її сім’ї, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

2. Заява з вимогою поширення відповіді або спростування повинна бути подана особою, чиї права і законні інтереси були порушені, або її законним представником до суб’єкта надання аудіовізуальної послуги протягом 30 днів з дня поширення такої інформації.

Суб’єкт надання аудіовізуальної послуги зобов’язаний розглянути заяву та поінформувати заявника про прийняте ним рішення упродовж семи днів. Суб’єкт надання аудіовізуальної послуги може запропонувати заявнику скоротити або змінити текст відповіді чи спростування.

3. Суб’єкт надання аудіовізуальної послуги може відмовити в поширенні відповіді або спростування у таких випадках:

1) у суб’єкта наявні достатні докази того, що оспорювана інформація відповідає дійсності, точно відображає факти, про які йдеться;

2) тривалість тексту відповіді або спростування, який вимагає поширити заявник, є явно надмірною для реалізації права на відповідь або спростування оспорюваної інформації;

3) текст, який вимагає поширити заявник, не обмежується відповіддю або спростуванням оспорюваної інформації;

4) текст відповіді або спростування містить інформацію, поширення якої заборонено відповідно до цього Закону;

5) поширення тексту відповіді або спростування може призвести до пред’явлення правових вимог до суб’єкта надання аудіовізуальної послуги в порядку цивільного судочинства;

6) якщо мова тексту відповіді або спростування є іншою, ніж мова оспорюваної інформації;

7) якщо оспорювана інформація є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб;

8) якщо оспорювана інформація стосується незначної фактичної помилки, яка не може завдати шкоди правам і законним інтересам заявника.

4. Відповідь або спростування поширюється суб’єктом надання аудіовізуальної послуги у найкоротший можливий строк, але не пізніше ніж на тридцятий день, з часу отримання відповідної заяви у тій же програмі та передачі, у який було поширено оспорювану інформацію, і в спосіб, максимально наближений до способу поширення оспорюваної інформації. У разі неможливості поширення відповіді або спростування у тій же передачі, така інформація поширюється у тому ж проміжку часу (годині), у якому транслювалася відповідна передача. За згоди заявника відповідь або спростування може бути поширено в інший час.

5. Відповідь або спростування поширюється безкоштовно для заявника.

6. У відповіді або спростуванні повинно бути зазначено, яка інформація не відповідає дійсності або неточно відображає факти, коли і в якій програмі та передачі вона була поширена.

7. Суб’єкт надання аудіовізуальної послуги зобов’язаний повідомити заявника про передбачуваний термін поширення та зміст тексту відповіді або спростування.

8. Відмова поширити відповідь або спростування, текст та спосіб поширення відповіді або спростування, якщо вони відрізняються від вимог заявника, а також порушення цієї статті можуть бути оскаржені в суді.

9. Поширення суб’єктом надання аудіовізуальної послуги відповіді або спростування не є доказом того, що він визнає факт поширення ним інформації, яка не відповідає дійсності або неточно відображає факти.

 

Стаття 35. Правила ведення мовлення у дні трауру (скорботи, жалоби) та дні пам’яті

 

1. У разі оголошення актом Верховної Ради України або указом Президента України дня трауру (скорботи, жалоби) чи дня пам’яті, ліцензіати, що надають аудіовізуальну послугу шляхом мовлення, упродовж доби з часу набуття чинності відповідним актом зобов’язані внести такі зміни до своїх передач та розкладу мовлення у відповідний день:

1) оформити ефірний час без розміщення міжпрограмних заставок чи інших елементів оформлення ефіру мажорного звучання;

2) припинити трансляцію комедійних фільмів, розважальних та музично-розважальних передач, концертно-видовищних передач, вікторин, музичних творів мажорного звучання;

3) припинити трансляцію реклами, а також анонсів, що містять елементи шоу, розваг та еротики;

4) поширювати в ефірі інформацію про день трауру (скорботи, жалоби), день пам’яті.

2. Суб’єкти надання аудіовізуальної послуги мають право припинити в день трауру (скорботи, жалоби) чи день пам’яті трансляцію усіх передач.

 

Стаття 36. Поширення офіційних повідомлень

 

1. Суб’єкти надання аудіовізуальної послуги шляхом мовлення зобов’язані невідкладно передавати офіційні повідомлення про надзвичайні ситуації на вимогу органів влади та посадових осіб, які уповноважені законом приймати рішення в умовах надзвичайних ситуацій.

2. Державні та комунальні суб’єкти надання аудіовізуальної послуги надають Президенту України, Голові Верховної Ради України та Прем'єр-міністру України час для екстрених офіційних виступів з важливих питань державного життя.

3. Зазначені у цій статті офіційні повідомлення поширюються суб’єктами надання аудіовізуальної послуги безкоштовно.

4. Забороняється вимагати поширення офіційних повідомлень, не передбачених цією статтею.

 

Стаття 37. Доступ до подій значного суспільного інтересу

 

1. Суб’єкт надання аудіовізуальної послуги шляхом мовлення, який має ексклюзивне право на трансляцію події значного суспільного інтересу, повинен надати іншим суб’єктам доступ до такої трансляції для підготовки коротких новинних повідомлень.

2. Право на доступ до трансляції для підготовки коротких новинних повідомлень мають суб’єкти надання аудіовізуальної послуги шляхом мовлення, які належать до юрисдикції України або держави-сторони Європейської конвенції про транскордонне телебачення чи держави-члена Європейського Союзу, якщо тільки ці суб’єкти не мають права на трансляцію такої події значного суспільного інтересу.

3. Для реалізації права, передбаченого в частині другій цієї статті, суб’єкт, який має ексклюзивні права на трансляцію, надає доступ до такої трансляції для виготовлення коротких новинних повідомлень тривалістю не більше 90 секунд на вибір суб’єкта, що звертається за отриманням доступу.

4. Суб’єкт, що отримує доступ до трансляції, оплачує фактичні витрати з надання йому такого доступу.

5. Суб’єкт, що отримує доступ до трансляції, має право транслювати короткі новинні повідомлення не більше трьох разів в одній програмі упродовж 24 годин під час новинних передач, у тому числі спортивних новинних передач, за умови вказання суб’єкта, що надав доступ.

6. Положення договорів, що не допускають здійснення права на доступ до трансляції подій значного суспільного інтересу для підготовки коротких новинних повідомлень, є нікчемними.

7. Перелік подій значного суспільного інтересу визначається Національною радою.

 

Стаття 38. Особливості розповсюдження програм, передач з платними інтерактивними конкурсами (іграми, вікторинами)

 

1. Забороняється трансляція програм або передач суб’єктів надання аудіовізуальної послуги шляхом мовлення, що містять інтерактивні конкурси (ігри, вікторини), умови яких прямо чи опосередковано передбачають оплатне набуття особою статусу її учасника та/або в яких глядачам і слухачам з метою отримання виграшу у грошовій або майновій формі за особисту перемогу пропонується звернутися до суб’єкта надання аудіовізуальної послуги чи іншої особи у будь-який спосіб (здійснити телефонний дзвінок, відправити смс-повідомлення тощо), що передбачає стягнення коштів за з'єднання та/або телефонну розмову за ціною, що не відповідає обраному абонентом тарифному плану, або отримання додаткової послуги оператора телекомунікацій, не включеної до переліку послуг, передбачених договором (тарифним планом).

Ця заборона не поширюється на:

1) канали з кодованим доступом;

2) трансляцію програм або передач з проведення розіграшів лотерей;

3) трансляцію програм або передач з проведення творчих конкурсів, спортивних змагань тощо, незважаючи на те, передбачається чи не передбачається їх умовами грошовий або майновий виграш;

4) трансляцію програм або передач з проведення розіграшів на безоплатній основі з рекламуванням (популяризацією) окремого товару, послуги, торговельної марки (знака для товарів і послуг), найменування або напрямів діяльності суб'єктів господарювання, комерційної програми з видачею виграшів у грошовій або майновій формі;

5) трансляцію програм або передач з проведення конкурсів (ігор, вікторин), умови яких передбачають безоплатне набуття особою статусу її учасника та отримання учасником, який виявив кращі особисті знання та вміння, виграшів у грошовій або майновій формі за особисту перемогу;

6) трансляцію програм або передач з проведення розіграшів, умови яких передбачають безоплатне набуття особою статусу їх учасника, для розважальних, благодійних або пізнавальних цілей.

2. Трансляція програм або передач з платними інтерактивними конкурсами (іграми, вікторинами) на каналах з кодованим  доступом повинна постійно супроводжуватися поточною інформацією про обсяг дзвінків та шанси підключення до студії. Такі програми або передачі повинні супроводжуватися текстами попередження про те, що вони є платними. Кожне попередження має займати не менше 20 відсотків площі (обсягу) екрана. Колір тексту попередження має бути контрастним щодо кольору фону попередження, а його розмір - не меншим за розмір номера телефону, за яким учасникам пропонується телефонувати.

Інформація щодо умов оплатного набуття статусу учасника та інших умов участі в інтерактивному конкурсі (грі, вікторині) на каналах з кодованим доступом, якщо виконання таких умов може завдати майнової шкоди глядачам та слухачам, повинна наводитися у вигляді дикторського тексту та/або звукового супроводу кожні 5 хвилин трансляції відповідної програми та/або передачі.

3. Правила платних інтерактивних конкурсів, що транслюються на каналах з кодованим доступом, мають передбачати заборону участі неповнолітніх осіб у таких конкурсах.

 

Стаття 39. Мовлення в особливих обставинах

 

На час надзвичайного або воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях відповідно до закону може встановлюватися особливий режим роботи суб’єктів надання аудіовізуальної послуги, що визначається спеціальними законами.

 

Стаття 40. Вимоги до здійснення мовлення ліцензіатом

 

1. Ліцензіат повинен розпочати мовлення протягом року з дня набрання ліцензією чинності. Про початок мовлення ліцензіат зобов'язаний письмово повідомити Національну раду упродовж десяти днів після початку мовлення.

2. Власник технічних засобів мовлення або організація, що їх експлуатує, не має права надавати технічні засоби мовлення в користування особам, які не мають відповідної ліцензії або якщо відповідна ліцензія була анульована чи втратила чинність.

3. Забороняється розповсюджувати програми чи передачі на територію, більшу від вказаної в ліцензії Національної ради.

На одній території забороняється розповсюдження шляхом наземного ефірного мовлення однакових за змістом програм.

4. Підставами для припинення мовлення є закінчення строку дії ліцензії, якщо він не був продовжений, або анулювання ліцензії відповідно до цього Закону. Ліцензіат зобов'язаний припинити мовлення протягом доби з дня закінчення строку дії ліцензії або отримання рішення про анулювання ліцензії.

Продовження мовлення після отримання офіційного повідомлення про анулювання ліцензії тягне за собою відповідальність керівника ліцензіата та керівника відповідного оператора телекомунікацій, який надає послуги з технічного обслуговування та експлуатації технічних засобів мовлення, відповідно до закону.

 

Стаття 41. Облік і зберігання передач

 

1. Ліцензіат зобов'язаний вести в електронній чи іншій формі журнал обліку його передач, які транслювалися (ретранслювалися).

У журналі обліку передач фіксуються:

1) назва, дата випуску, час початку і закінчення передачі;

2) мова передачі;

3) виробник передачі (із зазначенням того, чи є ця передача європейським твором, твором незалежного виробника, власним продуктом).

Журнал обліку передач зберігається суб’єктом надання аудіовізуальної послуги протягом року з дня останнього запису в ньому.

2. Суб’єкт надання аудіовізуальної послуги на замовлення зобов’язаний вести в електронній чи іншій формі журнал обліку передач, включених до його каталогу передач упродовж попереднього року.

У журналі обліку передач на замовлення фіксуються:

1) назва і тривалість передачі;

2) дата включення до каталогу передач.

3. Суб’єкт надання аудіовізуальної послуги шляхом мовлення повинен забезпечити запис та збереження усіх передач протягом 30 днів від дати їх останнього розповсюдження, якщо у цей строк не надійшло скарги або заяви про відповідь чи спростування щодо інформації, яка в ній міститься.

У разі подання скарги або заяви про відповідь чи спростування записи відповідної передачі зберігаються до того часу, поки скаргу, заяву не буде розглянуто і рішення стосовно неї не буде прийнято у визначеному порядку та воно не набуде законної сили.

 

Стаття 42. Звільнення від відповідальності за поширення інформації

 

Суб’єкт надання аудіовізуальної послуги та його працівники не несуть відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, порушує права і законні інтереси особи, якщо ця інформація:

1) містилася в офіційних повідомленнях або одержана від державних органів, органів місцевого самоврядування;

2) є дослівним відтворенням публічних виступів чи повідомлень посадових і службових осіб державних органів, органів місцевого самоврядування, народних депутатів України, кандидатів на виборні посади;

3) поширювалася без попереднього запису та містилася у виступах осіб, які не є працівниками цього суб’єкта надання аудіовізуальної послуги;

4) є дослівним відтворенням матеріалів, поширених іншим засобом масової інформації або інформаційним агентством, з посиланням на нього.

Звільнення від відповідальності суб’єкта надання аудіовізуальної послуги та його працівників може бути передбачено також іншими законами.

 

Стаття 43. Захист прав споживачів аудіовізуальних послуг

 

Споживачі аудіовізуальних послуг, з урахуванням обмежень, установлених відповідно до цього Закону, мають право:

1) приймати програми ліцензіатів в належній технічній якості;

2) приймати програми, що розповсюджуються ліцензіатом, без необхідності використання спеціальних пристроїв для розпізнавання кодованого сигналу (пристроїв, що застосовуються в системі умовного доступу);

3) одержувати інформацію про суб’єкта надання аудіовізуальної послуги, передбачену цим Законом, про його розклад передач або каталог передач на замовлення;

4) звертатися до суб’єктів надання аудіовізуальної послуги, Національної ради із зауваженнями та пропозиціями щодо змісту і технічної якості відповідних програм або передач і отримувати відповідь на такі звернення у встановленому законом порядку;

5) вимагати поширення відповіді та спростування інформації відповідно до цього Закону;

6) звертатися із скаргами до Національної ради щодо порушень цього Закону;

7) звертатися до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів.


 

 

Розділ IV.

НАЦІОНАЛЬНА РАДА УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ТЕЛЕБАЧЕННЯ І РАДІОМОВЛЕННЯ ТА ЇЇ ПОВНОВАЖЕННЯ

 

Стаття 44. Статус Національної ради

 

1. Національна рада є незалежним, єдиним постійно діючим колегіальним державним органом із спеціальним статусом у сфері аудіовізуальних послуг, який на підставі Конституції України, цього та інших законів України здійснює державне регулювання і нагляд у сфері аудіовізуальних послуг.

Спеціальний статус Національної ради полягає у гарантіях незалежності Національної ради та її членів, які забезпечуються через особливий, визначений Конституцією України та цим Законом порядок призначення та звільнення її членів, порядок прийняття Національною радою рішень, фінансування її діяльності, звітності Національної ради.

2. Національна рада є юридичною особою публічного права, має печатку із своїм найменуванням та зображенням Державного Герба України.

3. Місцезнаходженням Національної ради є місто Київ.

 

Стаття 45. Принципи діяльності Національної ради

 

Діяльність Національної ради спрямована на реалізацію основних принципів державної політики у сфері аудіовізуальних послуг, визначених цим Законом.

Діяльність Національної ради ґрунтується на принципах верховенства права, законності, незалежності, об’єктивності, професійності, позапартійності, прозорості, доступності для громадськості, колегіальності, повноти та всебічності розгляду і вирішення питань, обґрунтованості прийнятих рішень.

 

Стаття 46. Незалежність Національної ради

 

1. Національна рада здійснює свої повноваження самостійно, незалежно від інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

2. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань, будь-яких інших осіб у вирішення питань, що належать до повноважень Національної ради, забороняється, крім випадків, передбачених законами України.

3. Члени Національної ради здійснюють свої повноваження на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим та іншими законами України незалежно від органів, які їх призначили або запропонували в якості кандидатів на посаду члена Національної ради.

 

Стаття 47. Склад Національної ради

 

1. Національна рада складається з восьми осіб. Верховна Рада України і Президент України призначають по половині складу Національної ради у порядку, визначеному цим Законом.

2. Національна рада є повноважною в разі призначення не менше шести її членів.

3. Повноваження члена Національної ради починаються з дня набрання чинності рішенням про його призначення. Строк повноважень члена Національної ради спливає в останній день п’ятирічного строку, крім випадків, передбачених цим Законом.

4. Одна і та сама особа не може бути призначена членом Національної ради більше двох строків підряд.

 

Стаття 48. Порядок призначення членів Національної ради Верховною Радою України

 

1. Не пізніше ніж за два місяці до завершення строку повноважень члена Національної ради, який був призначений Верховною Радою України, або упродовж семи днів з дня дострокового припинення повноважень такого члена Національної ради комітет Верховної Ради України, до предмета відання якого віднесені питання регулювання у сфері аудіовізуальних послуг (далі – Комітет Верховної Ради), оприлюднює через засоби масової інформації та на офіційному веб-сайті Верховної Ради України оголошення про відбір кандидатів на посаду члена (членів) Національної ради із зазначенням порядку подання таких кандидатур.

Кандидатури на посаду члена Національної ради можуть бути подані громадськими об’єднаннями у сфері аудіовізуальних послуг у кількості, яка дорівнює кількості наявних вакансій членів Національної ради.

2. Громадське об’єднання, яке пропонує члена Національної ради, подає до Комітету Верховної Ради упродовж 21 дня з дня оприлюднення оголошення такі документи:

1) заяву кандидата про згоду на висування його кандидатури та згоду на оприлюднення відомостей про нього, передбачених цим Законом, і на проведення щодо нього спеціальної перевірки, передбаченої Законом України “Про засади запобігання і протидії корупції”;

2) автобіографію кандидата, на паперовому носії та в електронному вигляді, що обов'язково повинна містити: прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), партійність, контактний номер телефону та адресу електронної пошти, відомості про наявність чи відсутність судимості;

3) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за рік, що передує року, у якому було оприлюднено оголошення про відбір кандидатур, за формою, що визначена Законом України “Про засади запобігання і протидії корупції”;

4) інформацію про володіння кандидатом або членами його сім’ї часткою у статутному капіталі  чи правами голосу у суб’єктах надання аудіовізуальної послуги або їх пов’язаних особах, а також про те, чи є кандидат або члени його сім’ї кінцевим вигодоодержувачем таких суб’єктів, із зазначенням розміру частки у статутному капіталі (прав голосу), найменування відповідної юридичної особи та – для української юридичної особи – коду за Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Особа, щодо якої у вказаний строк подано документи, передбачені цією частиною, вважається кандидатом на посаду члена Національної ради.

3. Відомості з документів, поданих відповідно до частини другої цієї статті, підлягають оприлюдненню упродовж трьох робочих днів після закінчення строку подання кандидатур на офіційному веб-сайті Верховної Ради України, крім відомостей, які відповідно до Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції” віднесені до інформації з обмеженим доступом та відомостей про контактний номер телефону, адресу електронної пошти кандидата.

4. Не пізніше ніж на 14 день після закінчення строку подання кандидатур на посаду члена Національної ради Комітет Верховної Ради проводить відкрите засідання для обговорення поданих кандидатур та прийняття рішення щодо рекомендування Верховній Раді кандидатур, які мають найкращу професійну кваліфікацію для виконання повноважень члена Національної ради.

На засідання запрошуються кандидати на посаду члена Національної ради, журналісти, представники засобів масової інформації, представники громадських об’єднань у сфері аудіовізуальних послуг. Інформація про час і місце проведення засідання оприлюднюється на офіційному веб-сайті Верховної Ради України не пізніше ніж за три дні до його проведення, а також повідомляється кандидатам.

5. Голосування у Верховній Раді України щодо призначення членом Національної ради відбувається по кожній кандидатурі в алфавітному порядку. Призначеною на посаду члена Національної ради вважається особа (особи), яка набрала найбільшу кількість голосів. У разі, якщо кілька осіб набрали однакову кількість голосів, проводиться повторне голосування щодо таких осіб.

6. У разі якщо за результатами голосування необхідної кількості членів Національної ради не призначено, процедура призначення, передбачена цією статтею, проводиться повторно щодо посад членів Національної ради, які залишилися вакантними.

 

Стаття 49. Порядок призначення членів Національної ради Президентом України

 

1. Не пізніше ніж за два місяці до припинення повноважень члена Національної ради, який був призначений Президентом України, або упродовж семи днів з дня дострокового припинення повноважень такого члена Національної ради через засоби масової інформації та на офіційному веб-сайті Президента України оприлюднюється оголошення про відбір кандидатів на посаду члена (членів) Національної ради із зазначенням порядку подання таких кандидатур.

Кандидатури на посаду члена Національної ради можуть бути подані на ім’я Президента України громадськими об’єднаннями у сфері аудіовізуальних послуг у кількості, яка дорівнює кількості наявних вакансій членів Національної ради.

2. Громадське об’єднання, яке пропонує кандидата на посаду члена Національної ради, подає на ім’я Президента України упродовж 21 дня з дня оприлюднення оголошення документи, передбачені в частині другій статті 48 цього Закону. Особа, щодо якої подано повний перелік зазначених документів у вказаний строк, вважається кандидатом на посаду члена Національної ради.

Відомості із зазначених документів підлягають оприлюдненню упродовж трьох робочих днів після закінчення строку подання кандидатур на офіційному веб-сайті Президента України, крім відомостей, які відповідно до Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції” віднесені до інформації з обмеженим доступом та відомостей про контактний номер телефону, адресу електронної пошти кандидата.

3. Президент України з числа поданих відповідно до цього Закону кандидатур призначає члена (членів) Національної ради, який має найкращу професійну кваліфікацію для виконання повноважень члена Національної ради.

Член Національної ради призначається указом Президентом України не пізніше дня завершення строку повноважень члена Національної ради, призначеного Президентом України, або протягом 45 днів з дня дострокового припинення повноважень такого члена Національної ради.

 

Стаття 50. Вимоги до членів Національної ради

 

1. Членом Національної ради може бути призначений громадянин України, який має повну вищу освіту, володіє державною мовою та на момент призначення не досяг встановленого законом пенсійного віку.

Не може бути призначена на посаду члена Національної ради особа, яка має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена або не знята у встановленому законом порядку.

2. Члени Національної ради працюють на постійній основі. На строк виконання своїх повноважень вони не можуть обіймати будь-які інші посади, у тому числі на громадських засадах, у державних та недержавних органах, організаціях, установах та на підприємствах, в органах місцевого самоврядування, займатися підприємницькою або іншою оплачуваною діяльністю (крім наукової, викладацької та творчої діяльності у позаробочий час, якщо така діяльність не здійснюється для суб’єкта надання аудіовізуальної послуги чи пов’язаної з ним особи), у тому числі одержувати винагороди та разові гонорари.

Упродовж строку виконання своїх повноважень члени Національної ради та члени їх сімей не можуть прямо або опосередковано володіти самостійно чи спільно з іншими особами часткою у статутному капіталі або мати права голосу в суб’єкті надання аудіовізуальної послуги, його пов’язаній особі або бути кінцевим вигодоодержувачем такого суб’єкта.

3. Член Національної ради зобов'язаний протягом шести місяців з дня призначення на посаду відчужити частки у статутному капіталі суб’єкта надання аудіовізуальної послуги, позбутися прав голосу в такому суб’єкті або позбутися статусу його кінцевого вигодоодержувача, а також забезпечити відчуження частки у статутному капіталі такого суб’єкта, позбавлення прав голосу або позбавлення статусу його кінцевого вигодоодержувача його членами сім’ї.

Член Національної ради зобов'язаний не пізніше 15 днів з дня призначення на посаду скласти мандат народного депутата України, депутата місцевої ради або звільнитися з інших посад, які несумісні з посадою члена Національної ради згідно з цією статтею Закону.

Член Національної ради, який до свого призначення на посаду був членом будь-якої політичної партії або іншого громадського об’єднання, на час здійснення своїх повноважень зупиняє членство у цій партії чи іншому громадському об’єднанні. Він не може брати участі в їх діяльності чи виконувати їх доручення, доручення будь-якого їх органу або посадової особи.

4. Член Національної ради, який має конфлікт інтересів при розгляді Національною радою будь-якого питання, зобов’язаний заявити про це на засіданні Національної ради та взяти самовідвід, відмовившись від участь в обговоренні і голосуванні з цього питання.

Про конфлікт інтересів члена Національної ради може заявити будь-який інший член Національної ради або учасник засідання, якого безпосередньо стосується питання, що розглядається. У разі відмови такого члена Національної ради взяти самовідвід, рішення про його відвід приймається Національною радою без участі в голосуванні члена Національної ради, якому було заявлено відвід. Заява про відвід та відповідне рішення Національної ради заносяться в протокол засідання.

5. Члени Національної ради є посадовими особами, на яких не поширюється законодавство про державну службу, крім випадків, передбачених цим Законом.

6. За членом Національної ради, після закінчення строку його повноважень, а також у разі їх дострокового припинення за особистою заявою, зберігається право на повернення на попередню посаду, а в разі неможливості цього у зв’язку з ліквідацією підприємства, установи, організації, скорочення посади або чисельності працівників тощо - право на зайняття іншої рівноцінної посади відповідно до вимог законодавства України за його згодою.

Час виконання членом Національної ради своїх повноважень зараховується до загального стажу роботи за спеціальністю та до стажу державної служби.

7. За умовами оплати праці члени Національної ради прирівнюються до членів Кабінету Міністрів України.

Члени Національної ради мають право на щорічну відпустку тривалістю тридцять календарних днів.

Члени Національної ради, які на момент призначення проживають не в Києві, забезпечуються службовим житлом на час перебування на посаді. Службові житлові приміщення, призначені для членів Національної ради, перебувають у державній власності.

Члену Національної ради на період здійснення його повноважень видається в установленому порядку дипломатичний паспорт України.

Життя та здоров'я членів Національної ради підлягають обов'язковому державному страхуванню на випадок смерті, травми, каліцтва або захворювання. Порядок та умови страхування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пенсійне забезпечення колишніх членів Національної ради здійснюється в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про державну службу".

У разі смерті члена Національної ради надається допомога на його поховання.

 

Стаття 51. Повноваження членів Національної ради

 

1. Член Національної ради:

1) готує питання на розгляд Національної ради, бере участь у її засіданнях;

2) виконує рішення Національної ради;

3) здійснює повноваження та координує роботу структурних підрозділів апарату Національної ради відповідно до визначеного Національною радою розподілу функціональних обов'язків;

4) за дорученням Національної ради представляє Національну раду у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадськими об’єднаннями, фізичними та юридичними особами в Україні та за кордоном.

2. Член Національної ради при здійсненні своїх повноважень має право:

1) ознайомлюватися з будь-якими документами, які знаходяться у Національній раді;

2) пропонувати для включення до порядку денного засідання Національної ради питання, що належать до її компетенції;

3) виступати на засіданнях Національної ради, вносити пропозиції щодо питань, які розглядаються, вимагати проведення по них голосування;

4) на підставі доручення Національної ради проводити перевірку суб’єктів, що здійснюють діяльність у сфері аудіовізуальних послуг, з використанням повноважень, передбачених цим Законом;

5) бути присутнім на засіданнях Верховної Ради України, її комітетів, тимчасових спеціальних та тимчасових слідчих комісій, а також на засіданнях, що проводяться Кабінетом Міністрів України, у міністерствах та інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування, стосовно розгляду питань, пов’язаних з регулюванням і наглядом у сфері аудіовізуальних послуг;

6) у разі незгоди з рішенням, прийнятим Національною радою, у письмовій формі викласти свою окрему думку, яка додається до протоколу засідання Національної ради;

7) бути присутнім на всіх заходах, що проводяться Національною радою.

3. Член Національної ради має одного помічника-консультанта, який є державним службовцем третьої групи першої підгрупи посад державної служби.

 

Стаття 52. Дострокове припинення повноважень члена Національної ради

 

1. Повноваження члена Національної ради припиняються достроково в разі:

1) подання заяви про складення повноважень;

2) припинення ним громадянства України або виїзду на постійне проживання за межі України;

3) порушення ним вимог, передбачених частинами другою-третьою статті 50 цього Закону;

4) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього;

5) неможливості виконувати свої обов'язки за станом здоров'я протягом шести і більше місяців за наявності медичного висновку;

6) неучасті у засіданнях Національної ради без поважних причин протягом двох місяців;

7) визнання його недієздатним або обмеження його цивільної дієздатності, визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим;

8) смерті.

2. У випадках, передбачених пунктами 3, 5 і 6 частини першої цієї статті, рішення про дострокове припинення повноважень члена Національної ради приймає адміністративний суд за заявою будь-якого члена Національної ради.

В інших випадках, передбачених частиною першою цієї статті, рішення про дострокове припинення повноважень члена Національної ради приймає адміністративний суд за поданням керівника апарату Національної ради.

Рішення суду про дострокове припинення повноважень члена Національної ради може бути оскаржено в установленому законом порядку.

3. У разі дострокового припинення повноважень члена Національної ради призначення нового члена Національної ради здійснюється відповідно до вимог статей 48-49 цього Закону.

 

Стаття 53. Голова Національної ради

 

1. Голова Національної ради обирається Національною радою з числа її членів таємним голосуванням. Кандидатури на посаду голови Національної ради висуваються за поданням не менше трьох членів Національної ради. Обраним на посаду голови Національної ради вважається кандидат, за якого проголосувало найбільше, але не менше п’яти членів Національної ради.

2. Голова Національної ради:

1) організовує діяльність Національної ради;

2) вносить на розгляд Національної ради проект порядку денного засідання Національної ради та інформує про пропозиції членів Національної ради, які не були включені до цього проекту;

3) головує на засіданнях Національної ради;

4) скликає засідання Національної ради;

5) має право вирішального голосу у разі рівного розподілу голосів членів Національної ради при голосуванні за будь-яке рішення;

6) забезпечує оприлюднення щорічного звіту про діяльність Національної ради та надсилає його з метою інформування Верховній Раді України, Президенту України та Кабінету Міністрів України;

7) представляє Національну раду у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадськими об’єднаннями, фізичними та юридичними особами в Україні та за кордоном;

8) підписує разом з відповідальним секретарем Національної ради акти і протоколи засідань Національної ради, забезпечує їх оприлюднення;

9) підписує разом з відповідальним секретарем Національної ради ліцензії, що видаються Національною радою;

10) має право бути присутнім на засіданнях Верховної Ради України, її комітетів, тимчасових спеціальних та тимчасових слідчих комісій, а також брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях Кабінету Міністрів України, центрального органу виконавчої влади у галузі зв'язку, інших державних органів та органів місцевого самоврядування при розгляді питань, пов’язаних з регулюванням і наглядом у сфері аудіовізуальних послуг, фінансуванням Національної ради;

11) представляє Національну раду у відносинах з Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою України під час підготовки проекту Закону про Державний бюджет України на відповідний рік;

12) здійснює передбачені цим Законом повноваження члена Національної ради;

13) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та актами Національної ради, прийнятими відповідно до нього.

3. Повноваження голови Національної ради припиняються достроково:

1) у разі дострокового припинення його повноважень як члена Національної ради відповідно до статті 52 цього Закону;

2) за власним бажанням;

3) у разі прийняття відповідного рішення Національною радою.

4. Припинення повноважень голови Національної ради не припиняє його повноважень як члена Національної ради.

5. Голова Національної ради є розпорядником бюджетних асигнувань на утримання і забезпечення діяльності Національної ради та, на підставі рішень Національної ради, позабюджетних коштів, інших коштів, що надійшли на рахунок Національної ради з джерел, не заборонених законодавством України.

 

Стаття 54. Заступник голови, відповідальний секретар Національної ради

 

1. Заступник голови та відповідальний секретар Національної ради обираються Національною радою з числа її членів шляхом таємного голосування. Обраним на відповідну посаду вважається кандидат, за обрання якого проголосувало найбільше, але не менше п’яти членів Національної ради.

2. Не допускається обрання відповідальним секретарем члена Національної ради, призначеного суб'єктом, що призначив члена Національної ради, який обіймає посаду голови Національної ради.

3. Заступник голови Національної ради виконує обов'язки голови Національної ради у разі відсутності голови Національної ради або неможливості здійснювати ним свої повноваження.

4. Відповідальний секретар:

1) здійснює підготовку проекту порядку денного засідання Національної ради, візує його та забезпечує підготовку питань до розгляду;

2) забезпечує повідомлення членів Національної ради про час скликання та проект порядку денного засідання Національної ради;

3) підписує разом з головою Національної ради ліцензії, які видаються Національною радою, акти і протоколи засідань Національної ради;

4) здійснює передбачені цим Законом повноваження члена Національної ради;

5) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та актами Національної ради, прийнятими відповідно до нього.

5. Якщо заступника голови, відповідального секретаря Національної ради не було обрано чи вони не можуть або відмовляються виконувати свої посадові обов'язки, Національна рада своїм рішенням доручає тимчасово виконувати ці посадові обов'язки іншим членам Національної ради.

6. Повноваження заступника голови та відповідального секретаря Національної ради припиняються достроково:

1) у разі дострокового припинення їх повноважень як членів Національної ради відповідно до статті 52 цього Закону;

2) за власним бажанням;

3) у разі прийняття відповідного рішення Національною радою.

7. Припинення повноважень заступника голови або відповідального секретаря не припиняє їх повноважень як членів Національної ради.

 

Стаття 55. Регіональні представництва Національної ради

 

1. Для забезпечення виконання повноважень Національної ради в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюються регіональні представництва Національної ради.

2. Керівник регіонального представництва Національної ради призначається на посаду Національною радою на конкурсній основі. Умови конкурсу затверджуються рішенням Національної ради. Працівники регіонального представництва Національної ради є працівниками апарату Національної ради і виконують службові функції відповідно до штатного розпису апарату Національної ради.

3. Керівник регіонального представництва Національної ради працює на постійній основі і на нього поширюються вимоги, передбачені частинами другою-третьою статті 50 цього Закону.

4. Регіональне представництво Національної ради:

1) інформує Національну раду про дотримання ліцензіатами ліцензійних умов на підставі зібраних відомостей, отриманих звернень та проведеного моніторингу;

2) інформує Національну раду про дотримання ліцензіатами законодавства про особливості діяльності суб’єктів надання аудіовізуальної послуги у період виборів та референдумів;

3) проводить моніторинг програм і передач;

4) проводить перевірки суб’єктів, що здійснюють діяльність у сфері аудіовізуальних послуг, відповідно до цього Закону;

5) надсилає до Національної ради інформацію про можливе порушення законодавства у сфері аудіовізуальних послуг.

5. Положення про регіональне представництво Національної ради затверджується Національною радою.

 

Стаття 56. Апарат Національної ради

 

1. Для юридичного, наукового, інформаційного, організаційного, матеріально-технічного та іншого забезпечення діяльності Національної ради створюється апарат Національної ради.

2. Апарат Національної ради очолює його керівник (далі - керівник апарату). На посаду керівника апарату не може бути призначений член Національної ради.

3. Структура, гранична чисельність, штатний розпис і положення про апарат Національної ради затверджуються Національною радою.

4. Керівник апарату та керівники структурних підрозділів апарату Національної ради призначаються на посаду на конкурсній основі та звільняються з посади Національною радою.

5. Припинення повноважень членів Національної ради не є підставою для розірвання трудових договорів з працівниками апарату Національної ради.

6. Працівники апарату Національної ради є державними службовцями групи та підгрупи, посад яких прирівнюються до відповідних груп та підгруп посад працівників Секретаріату Кабінету Міністрів України.

 

Стаття 57. Організація діяльності Національної ради

 

1. Порядок організації роботи Національної ради, що не врегульований цим Законом, визначається Регламентом Національної ради, який не може суперечити вимогам Конституції України, цього та інших законів України.

2. Регламент Національної ради, зміни до нього затверджуються Національною радою.

 

Стаття 58. Засідання Національної ради

 

1. Засідання Національної ради скликаються головою Національної ради відповідно до Регламенту Національної ради за власною ініціативою або на вимогу не менше трьох членів Національної ради.

2. Засідання Національної ради є правомочним, якщо на ньому присутні не менше шести членів Національної ради.

3. Рішення Національної ради вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше п'яти членів Національної ради.

4. Розгляд на засіданнях Національної ради питань про видачу, продовження, переоформлення, анулювання ліцензії або порушення законодавства у сфері аудіовізуальних послуг ліцензіатами чи іншими особами у передбачених цим Законом випадках відбувається за участі такої особи чи її повноважних представників, яким обов’язково надається можливість виступати з відповідного питання, подавати усні чи письмові докази своїх доводів.

Ліцензіати чи інші особи повідомляються про відповідне засідання Національної ради не пізніше як за три робочі дні до дня його проведення шляхом вручення такого повідомлення уповноваженому представнику цієї особи, надсилання його поштою або електронною поштою на адресу, яка повідомляється ліцензіатом чи іншою особою в порядку, передбаченому цим Законом.

У разі, якщо особа чи її представник відсутні на засіданні та до Національної ради не надійшло повідомлення від особи про можливість розгляду питання за її відсутності або про відмову від участі у засіданні, розгляд відповідного питання переноситься на наступне засідання Національної ради. У цьому випадку повідомлення про проведення засідання надсилається особі поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається особисто цій особі чи її уповноваженому представнику під підпис.

Особа, яка отримала зазначене повідомлення, має право вимагати перенесення розгляду відповідного питання, але не більше одного разу і на строк не більше 7 робочих днів.

Розгляд такого питання на засіданні Національної ради може проводитися без участі уповноваженого представника ліцензіата чи іншої особи тільки за умови, якщо в Національної ради наявне підтвердження про вручення їм повідомлення про час та місце проведення засідання та в разі відсутності вимоги особи про перенесення засідання.

5. Рішення Національної ради упродовж трьох днів після його прийняття підписується головою та відповідальним секретарем Національної ради або особами, які виконують їх посадові обов'язки. У разі неможливості чи відмови голови Національної ради чи відповідального секретаря(або осіб, які виконують їх посадові обов'язки) підписати рішення Національної ради, це рішення може бути підписано п'ятьма членами Національної ради, які брали участь у відповідному засіданні.

6. На засіданні Національної ради ведеться офіційний аудіозапис та протокол, який упродовж трьох днів після засідання підписується головою Національної ради (або іншою особою, яка головувала на засіданні) та відповідальним секретарем Національної ради (або особою, який виконує його посадові обов'язки). У разі неможливості або відмови зазначених осіб підписати протокол засідання, протокол може бути підписаний не менше ніж п'ятьма членами Національної ради, які брали участь у засіданні. Офіційний аудіозапис засідання зберігається Національною радою не менше ніж протягом п’яти років.

У протоколі засідання Національної ради зазначається факт та причина відсутності члена Національної ради на засідання.

Протокол засідання Національної ради оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національної ради упродовж одного робочого дня з дня підписання протоколу зазначеними особами.

7. На вимогу ліцензіата чи іншої особи, стосовно якої було прийнято рішення, Національна рада упродовж двох робочих днів з дня відповідного звернення видає копію рішення Національної ради.

8. Засідання Національної ради є відкритими. Будь-яка особа має право бути присутньою на засіданні Національної ради в якості спостерігача, крім випадків, передбачених положенням про присутність спостерігачів на засіданнях Національної ради, що затверджується Національною радою.

Особи, присутні на засіданні Національної ради, мають право здійснювати звукозапис і відеозйомку, пряму трансляцію засідання.

Інформація про час і місце проведення засідання, проект порядку денного засідання Національної ради оприлюднюються на її офіційному веб-сайті не пізніше ніж за два робочих дні до дня засідання.

 

Стаття 59. Акти Національної ради

 

1. Національна рада в межах своїх повноважень приймає нормативно-правові акти та акти індивідуальної дії.

2. Рішення та інші акти індивідуальної дії Національної ради у своїй мотивувальній частині повинні містити:

1) виклад установлених фактів, з настанням яких закон пов’язує повноваження Національної ради прийняти відповідний акт;

2) обґрунтування рішення;

3) юридичні підстави для ухвалення акта, а саме посилання на акти законодавства України або, за наявності, рішення суду, якими керувалася Національна рада при прийнятті свого акта.

3. Рішення та інші акти індивідуальної дії Національної ради є обов’язковими до виконання суб’єктами, яким адресована їх дія. У разі якщо акт Національної ради передбачає вжиття певних заходів для його виконання, про вжиті заходи повинно бути повідомлено Національну раду у встановлений в акті строк.

Невиконання, неналежне, несвоєчасне виконання рішень та інших актів Національної ради тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

4. Розроблення, розгляд, прийняття та оприлюднення регуляторних актів Національної ради здійснюється відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" з урахуванням положень цього Закону.

5. Нормативно-правові акти Національної ради підлягають обов’язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку. Нормативно-правові акти Національної ради не потребують узгодження з іншими державними органами, крім випадків, передбачених законом.

6. Проекти нормативно-правових актів Національної ради оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України “Про доступ до публічної інформації”.

Зауваження та пропозиції, що надійшли до проекту нормативно-правового акта, від фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань, а також результати врахування цих пропозицій з детальним обґрунтуванням причин неврахування або часткового врахування поданих пропозицій оприлюднюються на офіційному веб-сайті Національної ради до розгляду проекту такого акта на засіданні Національної ради.

Особи, які подали зауваження та пропозиції до проекту нормативно-правового акта Національної ради, запрошуються на засідання Національної ради, на якому розглядається зазначений проект, та мають право виступу.

7. Акти Національної ради, що не є регуляторними, не пізніше наступного дня після їх підписання оприлюднюються на офіційному веб-сайті Національної ради, передаються для оприлюднення у бюлетені Національної ради і набирають чинності з дня їх прийняття, якщо інше не передбачено в самому акті, але не раніше дня їх оприлюднення.

 

Стаття 60. Звітність та доступ до інформації Національної ради

 

1. Національна рада щорічно готує звіт про свою діяльність, оприлюднює його до 1 лютого наступного за звітним року на своєму офіційному веб-сайті та в бюлетені Національної ради, а також з метою інформування невідкладно надсилає звіт до Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України.

2. У звіті Національної ради зазначаються:

1) визначені Планом розвитку завдання на звітний період та підсумки їх виконання, визначені Планом розвитку завдання на наступний звітний період;

2) інформація про внесені за звітний період зміни до Плану розвитку, пропозиції щодо внесення нових змін до Плану розвитку;

3) підсумки ліцензування у сфері аудіовізуальних послуг та узагальнення повідомлень про здійснення діяльності у сфері аудіовізуальних послуг, які були надіслані відповідно до цього Закону, за звітний період;

4) інформація про дотримання ліцензіатами ліцензійних умов;

5) інформація про результати здійснення нагляду Національною радою, у тому числі про порушення законодавства у сфері аудіовізуальних послуг і притягнення осіб до відповідальності;

6) інформація про оскарження актів Національної ради в суді та узагальнення результатів такого оскарження;

7) узагальнення скарг, які надійшли до Національної ради за звітний період;

8) інформація про проведені консультації з фізичними та юридичними особами, їх об’єднаннями щодо проектів нормативно-правових актів Національної ради;

9) оцінка, у межах повноважень Національної ради, стану конкуренції та рівня монополізації у сфері аудіовізуальних послуг;

10) аналіз стану розвитку сфери аудіовізуальних послуг, у тому числі результати проведених досліджень;

11) відомості про використання у звітному році бюджетних асигнувань, розпорядником яких є Національна рада,  про кошти, які надішли від плати за видачу ліцензій та інші послуги Національної ради, оцінка фінансового та матеріально-технічного забезпечення діяльності Національної ради;

12) інша інформація про виконання Національною радою своїх повноважень.

3. Після проведення виборів та референдумів Національна рада упродовж трьох місяців після дня голосування оприлюднює звіт про дотримання суб’єктами надання аудіовізуальної послуги визначених законодавством особливостей їх діяльності у період виборів та референдумів.

4. Звіти Національної ради розглядаються та затверджуються на її засіданнях.

5. Забезпечення доступу до інформації, яка знаходиться у володінні Національної ради або її апарату, здійснюється апаратом Національної ради відповідно до Закону України “Про доступ до публічної інформації”.

 

Стаття 61. Фінансування Національної ради

 

1. Діяльність Національної ради фінансується з Державного бюджету України.

Надходження від ліцензійного збору та плати за інші послуги, які надаються Національною радою, зараховуються до спеціального фонду Державного бюджету України і спрямовуються на фінансування бюджетних програм, передбачених у частині другій цієї статті. У разі недостатності коштів спеціального фонду для забезпечення фінансування зазначених бюджетних програм, додаткові кошти на фінансування діяльності Національної ради виділяються за рахунок загального фонду Державного бюджету України.

2. У Державному бюджеті України у видатках Національної ради на відповідний рік передбачаються видатки за окремими бюджетними програмами на:

1) регулювання та нагляд у сфері аудіовізуальних послуг;

2) офіційний моніторинг програм і передач;

3) проведення досліджень у сфері аудіовізуальних послуг, у тому числі досліджень потреб споживачів в отриманні аудіовізуальних послуг;

4) розроблення висновків щодо можливості та умов користування радіочастотним ресурсом України для потреб надання аудіовізуальних послуг;

5) утримання державного архіву телебачення і радіомовлення України.

 

Стаття 62. Повноваження Національної ради

 

1.Національна рада:

1) бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері аудіовізуальних послуг, у тому числі розробляє та подає на затвердження Кабінету Міністрів України проект Плану розвитку та змін до нього;

2) приймає рішення щодо створення та розвитку каналів мовлення та багатоканальних телемереж, які передбачають використання радіочастотного ресурсу України, відповідно до цього Закону;

3) звертається із замовленням на розроблення висновків щодо можливості та умов користування радіочастотним ресурсом України для потреб надання аудіовізуальних послуг;

4) бере участь у розробці та погоджує проект Національної таблиці розподілу смуг радіочастот України та Плану використання радіочастотного ресурсу України у частині смуг радіочастот, виділених для потреб надання аудіовізуальних послуг;

5) здійснює аналіз стану розвитку сфери аудіовізуальних послуг, проводить (замовляє) дослідження щодо потреб споживачів в отриманні аудіовізуальних послуг, інші дослідження, необхідні для підготовки Плану розвитку чи змін до нього;

6) узагальнює практику застосування законодавства у сфері аудіовізуальних послуг, готує і подає на розгляд державних органів пропозиції щодо вдосконалення законодавства у цій сфері;

7) здійснює ліцензування у сфері аудіовізуальних послуг відповідно до цього Закону, у тому числі визначає відповідно до Плану розвитку ліцензійні умови, визначає розмір ліцензійного збору, проводить конкурси на отримання ліцензій, видає ліцензії, здійснює їх переоформлення, продовження, анулювання, видачу дубліката ліцензії;

8) здійснює нагляд за додержанням суб’єктами, що здійснюють діяльність у сфері аудіовізуальних послуг, таких їхніх обов’язків, передбачених цим Законом:

- додержання ліцензійних умов;

- забезпечення захисту дітей від шкідливого впливу аудіовізуальної інформації;

- додержання обмежень та вимог щодо змісту аудіовізуальної інформації, передбачених статтями 31-32 цього Закону;

- забезпечення обліку і зберігання передач;

- поширення офіційних повідомлень;

- додержання вимог щодо надання доступу до подій значного суспільного інтересу;

- додержання вимог до здійснення мовлення, передбачених статтею 40цього Закону;

- додержання обов’язку щодо повідомлення про здійснення діяльності у сфері аудіовізуальних послуг відповідно до статті 28 цього Закону;

- додержання ліцензіатом обов’язку щодо повідомлення про зміну відомостей, які підлягають оприлюдненню, згідно з частиною другою статті 30 цього Закону;

9) здійснює контроль за дотриманням положень законодавства про рекламу та спонсорство, передбачених Законом України “Про рекламу”;

10) здійснює нагляд за додержанням суб’єктами надання аудіовізуальної послуги правил діяльності у період проведення виборів та референдумів, визначених законодавством про вибори та референдуми;

11) здійснює нагляд за додержанням визначеного цим Законом обмеження щодо захисту економічної конкуренції у сфері аудіовізуальних послуг та здійснює державне регулювання тарифів на послуги суб’єктів, які отримали ліцензію на розповсюдження програм в ефірній цифровій багатоканальній телемережі;

12) здійснює нагляд за додержанням обов’язків щодо універсальної аудіовізуальної послуги, передбачених статтею 15 цього Закону;

13) надає висновок щодо відповідності суб’єкта, якому передаються права, які надає ліцензія, вимогам, передбаченим цим Законом; визначає порядок видання такого висновку і його форму;

14) визначає критерії віднесення аудіовізуальної інформації до передач, вимоги щодо мінімального обсягу поширення яких включаються до ліцензійних умов відповідно до цього Закону;

15) здійснює офіційний моніторинг програм і передач у порядку, визначеному Національною радою;

16) розглядає у встановленому законом порядку скарги, пропозиції та інші звернення осіб, приймає рішення за підсумками розгляду звернень у межах своїх повноважень, передбачених цим Законом;

17) проводить перевірки та інші заходи нагляду (контролю) щодо суб’єктів, що здійснюють діяльність у сфері аудіовізуальних послуг, у порядку, визначеному Національною радою відповідно до Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” з урахуванням положень цього Закону.

Під час проведення перевірок та інших заходів нагляду (контролю), розгляду справ про порушення законодавства у сфері аудіовізуальних послуг члени Національної ради та уповноважені працівники її апарату мають такі повноваження:

отримувати на свою вимогу та мати доступ до будь-якої інформації, у тому числі інформації з обмеженим доступом, суб’єктів господарювання, державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших фізичних та юридичних осіб;

призначати експертизу та експерта з числа осіб, які володіють необхідними знаннями для надання експертного висновку;

проводити в примусовому порядку огляд службових приміщень суб’єктів господарювання за рішенням адміністративного суду;

залучати до проведення перевірок спеціалістів державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій за погодженням з їх керівниками;

18) розглядає справи про порушення законодавства у сфері аудіовізуальних послуг і застосовує заходи, види, розміри, підстави та порядок застосування яких передбачені цим Законом;

19) у разі порушення законодавства України у програмах, передачах, які походять з-поза меж України, здійснює заходи врегулювання, передбачені Європейською конвенцією про транскордонне телебачення, іншими міжнародними договорами України, а в разі неуспішності таких заходів та продовження порушення – звертається до адміністративного суду для обмеження або заборони розповсюдження таких програм, передач. У разі походження програм, передач з країн, які не є сторонами міжнародних угод України, що передбачають заходи відповідного врегулювання, Національна рада звертається до адміністративного суду для обмеження або заборони розповсюдження таких програм, передач;

20) оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті перелік та інформацію про програми, передачі, розповсюдження яких було обмежено або заборонено в судовому порядку згідно з цим Законом;

21) звертається та одержує від компетентних органів інших держав інформацію, необхідну для здійснення своїх повноважень;

22) створює дорадчі та робочі органи Національної ради, визначає персональний склад, функції, повноваження, порядок діяльності таких органів, забезпечує їх роботу;

23) бере участь у міжнародній співпраці з питань у сфері аудіовізуальних послуг, у тому числі співпрацює з відповідними міжнародними організаціями, державними органами і неурядовими організаціями інших держав;

24) видає, у межах своєї компетенції, нормативно-правові та інші акти; надає офіційне тлумачення своїх нормативно-правових актів;

25) надає рекомендаційні роз’яснення з питань застосування законодавства у сфері аудіовізуальних послуг;

26) видає офіційне друковане видання Національної ради для оприлюднення актів Національної ради та іншої інформації (документів), передбачених законодавством; веде електронну сторінку в мережі Інтернет (офіційний веб-сайт Національної ради);

27) оприлюднює інформацію (документи), передбачені законодавством, а також надає інформацію на запити в порядку, передбаченому Законом України “Про доступ до публічної інформації”;

28) створює та утримує державний архів телебачення і радіомовлення у порядку, установленому законом;

29) здійснює інші повноваження, передбачені виключно цим Законом.

 

2. Рішення з питань, що віднесені до повноважень Національної ради, обговорюються та приймаються виключно на засіданнях Національної ради.

 

Стаття 63. Особливості регулювання і нагляду з окремих питань

 

1. Для забезпечення ефективності і прозорості державного регулювання і нагляду у сфері аудіовізуальних послуг створюються спеціальні механізми залучення громадських об’єднань, інших недержавних організацій та фахівців до прийняття рішень з питань:

1) захисту дітей від шкідливого впливу аудіовізуальної інформації;

2) додержання законодавства про особливості діяльності суб’єктів надання аудіовізуальної послуги у період проведення виборів та референдумів;

3) інших питань, визначених Національною радою.

З цією метою створюються дорадчі органи (ради) з відповідних питань у складі представників громадських об’єднань, інших недержавних організацій та фахівців.

2. Рада з питань захисту дітей від шкідливого впливу аудіовізуальної інформації:

1) розробляє проекти документів, визначених у частині шостій статті 33 цього Закону;

2) надає висновок за зверненням Національної ради щодо застосування законодавства про захист дітей від шкідливого впливу аудіовізуальної інформації, зокрема під час розгляду Національною радою скарг та справ про порушення відповідного законодавства і притягнення осіб до відповідальності;

3) здійснює інші функції.

3. Рада з питань додержання законодавства про особливості діяльності суб’єктів надання аудіовізуальної послуги у період проведення виборів та референдумів:

1) за зверненням суб’єктів надання аудіовізуальної послуги, інших осіб надає висновок щодо застосування законодавства про вибори та референдуми у сфері аудіовізуальних послуг;

2) надає висновок за зверненням Національної ради щодо застосування законодавства про вибори та референдуми у сфері аудіовізуальних послуг, зокрема під час розгляду Національною радою скарг та справ про порушення відповідного законодавства і притягнення осіб до відповідальності;

3) здійснює інші функції.

4. Рішення відповідних дорадчих органів з питань, зазначених у цій статті, оприлюднюються та передаються на розгляд до Національної ради, яка повинна повідомити дорадчий орган про результати такого розгляду. У разі неприйняття або часткового прийняття пропозицій, що містяться в рішенні дорадчого органу, Національна рада наводить у своєму рішення відповідне обґрунтування.

5. Рішення про створення, персональний склад, функції, повноваження, порядок діяльності дорадчих органів, визначених у цій статті, приймаються Національною радою.

Діяльність дорадчих органів забезпечується апаратом Національної ради.

 

Розділ V.

РОЗГЛЯД СПРАВ ПРО  ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ АУДІОВІЗУАЛЬНИХ ПОСЛУГ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ТАКІ ПОРУШЕННЯ

 

Стаття 64. Розгляд справ про порушення законодавства у сфері аудіовізуальних послуг

 

1. Національна рада приймає рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства у сфері аудіовізуальних послуг у разі виявлення ознак можливого порушення на підставі:

1) заяви суб’єктів господарювання, громадських об’єднань, інших фізичних та юридичних осіб про дії чи бездіяльність, за які цим Законом передбачено відповідальність;

2) подання державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування про порушення законодавства у сфері аудіовізуальних послуг;

3) власної ініціативи.

2. Розгляд справи про порушення законодавства у сфері аудіовізуальних послуг починається з моменту прийняття рішення про початок розгляду справи та завершується прийняттям рішення у справі.

Максимальний строк розгляду справи становить три місяці. Строк розгляду може бути продовжений мотивованим рішенням Національної ради не більше ніж на один місяць у разі необхідності проведення додаткових заходів для встановлення доказів у справі.

3. Рішення про початок розгляду справи надсилається відповідачу, заявнику та третім сторонам протягом трьох робочих днів з дня його підписання. У разі коли відповідача визначено після початку розгляду справи, йому протягом трьох робочих днів з дня підписання надсилається рішення про залучення до участі у справі як відповідача разом з рішенням про початок розгляду справи.

4. При розгляді справи про порушення законодавства у сфері аудіовізуальних послуг Національна рада:

1) збирає і аналізує документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймає рішення у справі в межах своїх повноважень;

2) отримує пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи;

3) у разі необхідності призначає проведення перевірки суб’єктів, що діють у сфері аудіовізуальних послуг.

 

Стаття 65. Об'єднання і виділення справ, зупинення розгляду справи та його поновлення

 

1. Національна рада може прийняти рішення про об'єднання кількох справ в одну або про виділення справи для окремого розгляду.

2. Розгляд справи може бути зупинено з власної ініціативи Національної ради чи за заявою особи, яка бере участь у справі, до завершення розгляду Національною радою, судом пов'язаної з цією справою іншої справи або до вирішення державним органом пов’язаного з нею іншого питання. Про зупинення розгляду справи та його поновлення приймається рішення Національної ради.

 

Стаття 66. Особи, які беруть участь у справі

 

1. Особами, які беруть участь у справі, визнаються: сторони, треті особи, їх представники.

2. Сторонами у справі є відповідач і заявник (у разі якщо справу розпочато за відповідною заявою).

Заявником є особа, яка подала заяву, подання про порушення законодавства у сфері аудіовізуальних послуг.

Відповідачем є особа, щодо якої здійснюється розгляд справи про порушення законодавства у сфері аудіовізуальних послуг.

Третьою особою є особа, залучена до участі у справі у зв'язку з тим, що рішення може суттєво зачепити її права та законні інтереси. Про визнання третьою особою Національна рада приймає рішення, про що протягом трьох робочих днів з дня підписання такого рішення повідомляються особи, які беруть участь у справі.

3. Установивши, що як відповідач до участі у справі повинна бути залучена інша особа, Національна рада приймає рішення про заміну відповідача або про залучення до участі у справі співвідповідачів, про що повідомляються особи, які беруть участь у справі.

 

Стаття 67. Права і обов'язки осіб, які беруть участь у справі

 

Особи, які беруть (брали) участь у справі, мають право:

1) ознайомлюватися з матеріалами справи (крім конфіденційної інформації про особу);

2) подавати Національній раді докази, клопотання, усні й письмові пояснення (заперечення), а також пропозиції щодо питань, які виносяться на експертизу;

3) одержувати копії рішень у справі (витяги з них, крім конфіденційної інформації про особу);

4) при розгляді справи користуватися правовою допомогою;

5) оскаржувати рішення в порядку, визначеному законом.

 

Стаття 68. Докази у справі

 

1. Доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення.

Ці дані встановлюються такими засобами: пояснення сторін і третіх осіб, пояснення посадових і службових осіб, інших фізичних осіб, письмові докази, речові докази, висновки експертів, матеріали перевірок, проведених Національною радою, повідомлення засобів масової інформації.

Усні пояснення сторін, третіх осіб, посадових і службових осіб, інших фізичних осіб, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

2. Збір доказів здійснюється Національною радою, членами Національної ради за її дорученням, регіональними представництвами Національної ради, уповноваженими працівниками апарату Національної ради.

3. Особи, які беруть участь у справі, мають право надавати докази та доводити їх достовірність.

 

Стаття 69. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства у сфері аудіовізуальних послуг

 

1. Суб'єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства у сфері аудіовізуальних послуг, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності.

Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства у сфері аудіовізуальних послуг становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.

2. Перебіг строку давності зупиняється на час розгляду Національною радою справи про порушення законодавства у сфері аудіовізуальних послуг.

 

Стаття 70. Консультації з дорадчими органами

 

Якщо справа про порушення законодавства у сфері аудіовізуальних послуг стосується питань, для участі в державному регулюванні яких було створено у визначеному цим Законом порядку дорадчий орган Національної ради, Національна рада проводить обов’язкові консультації з таким дорадчим органом перед прийняттям рішення у справі.

З цією метою Національна рада:

1) до прийняття рішення у справі звертається до дорадчого органу з проханням надати висновок щодо наявності порушення законодавства у сфері аудіовізуальних послуг. Дорадчий орган розглядає це питання та надає свій висновок упродовж десяти робочих днів з дня звернення Національної ради, крім випадків можливого порушення правил діяльності у період проведення виборів і референдумів, коли дорадчий орган надає свій висновок упродовж одного дня з дня отримання звернення;

2) запрошує представників дорадчого органу на засідання Національної ради, під час яких здійснюється розгляд справи;

3) запрошує представників дорадчого органу взяти участь у проведенні перевірок, що проводяться з метою розгляду справи;

4) розглядає висновок дорадчого органу при прийнятті рішення щодо порушення законодавства у сфері аудіовізуальних послуг та в разі його неврахування або часткового врахування зазначає у своєму рішенні причини відхилення рекомендацій дорадчого органу.

 

Стаття 71. Проведення експертизи

 

1. Національна рада за власною ініціативою чи за клопотанням особи, яка бере участь у справі, має право призначати експертизу, про що приймається рішення.

2. При призначенні експертизи та визначенні кола питань, які слід поставити перед експертами, Національна рада враховує пропозиції сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Національна рада повинна обґрунтувати відхилення питань, запропонованих особами, які беруть участь у справі.

3. Порядок проведення експертизи у справах про порушення законодавства у сфері аудіовізуальних послуг визначається Національною радою.

 

Стаття 72. Рішення у справі про порушення законодавства у сфері аудіовізуальних послуг

 

1. За результатами розгляду справи про порушення законодавства у сфері аудіовізуальних послуг Національна рада приймає одне з таких рішень:

1) визнання вчинення порушення законодавства у сфері аудіовізуальних послуг та притягнення відповідача до відповідальності шляхом застосування до нього одного з таких заходів:

оголошення попередження;

стягнення  штрафу;

звернення до адміністративного суду з метою анулювання ліцензії;

звернення до адміністративного суду з метою обмеження або заборони розповсюдження програми, передачі;

2) закриття провадження у справі.

2. Рішення у справі про порушення законодавства у сфері аудіовізуальних послуг повинно бути обґрунтованим.

Рішення повинно ґрунтуватися лише на тих доказах, які були досліджені під час розгляду справи.

3. Рішення у справі про порушення законодавства у сфері аудіовізуальних послуг надсилається у письмовій формі відповідачу, заявнику та третім особам упродовж трьох робочих днів з дня його підписання, а також оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національної ради.

Рішення вважається надісланим відповідачу, якщо воно було надіслано поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручено особисто уповноваженому представнику відповідача під підпис.

4. Національна рада може виправити в рішенні у справі допущені в ньому описки чи явні арифметичні помилки, роз'яснити своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

5. Рішення у справі про порушення законодавства у сфері аудіовізуальних послуг може бути оскаржено в суді.

6. У разі виявлення порушень законодавства, розгляд яких не належить до повноважень Національної ради, Національна рада надсилає відповідні матеріали до компетентних державних органів.

 

Стаття 73. Підстави закриття розгляду справи про порушення законодавства у сфері аудіовізуальних послуг

 

Провадження у справі про порушення законодавства у сфері аудіовізуальних послуг підлягає закриттю, якщо:

1) справа не підлягає розгляду Національною радою;

2) завершився строк розгляду справи, передбачений цим Законом;

3) не встановлено відповідача або його місцезнаходження;

4) припинено юридичну особу – відповідача або припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця;

5) вже розглянуто чи розглядається Національною радою справа з тих же підстав щодо того самого відповідача;

6) не встановлено факту порушення або не доведено вчинення порушення відповідачем.

 

Стаття 74. Відповідальність за порушення законодавства у сфері аудіовізуальних послуг

 

1. За вчинення порушення, передбаченого одним з підпунктів частини другої цієї статті, за порушення якого фізична або юридична особа упродовж попереднього року не притягалася до відповідальності, оголошується попередження.

2. За вчинення порушення, передбаченого одним з підпунктів цієї частини, за яке фізична або юридична особа вже притягалася упродовж попереднього року до відповідальності у вигляді оголошення попередження, стягується штраф у таких розмірах:

1) сімдесят п’ять розмірів мінімальної заробітної плати за порушення таких положень:

а) статті 31 цього Закону;

б) частин першої-другої статті 33 цього Закону;

в)  здійснення діяльності, яка відповідно до цього Закону підлягає ліцензуванню, без отримання відповідної ліцензії;

г) розповсюдження програм, передач, трансляція (ретрансляція) яких була обмежена або заборонена судом відповідно до цього Закону;

ґ) порушення правил діяльності у період проведення виборів і референдумів, нагляд за якими відповідно до закону здійснює Національна рада, а саме:

незаконна відмова в наданні ефірного часу;

порушення частини четвертої статті 64 Закону України “Про вибори Президента України”, частини сьомої статті 74 Закону України “Про вибори народних депутатів України”, частини шостої статті 76 Закону України “Про всеукраїнський референдум”;

2) п’ятдесят розмірів мінімальної заробітної плати за порушення таких положень:

а) порушення ліцензіатом ліцензійних умов, визначених у його ліцензії відповідно до цього Закону. При цьому:

у разі одноразового порушення ліцензіатом вимог щодо забезпечення поширення власного продукту або визначених у ліцензійних умовах передач, яке становить менше 50 відсотків від визначених ліцензійними умовами обсягів поширення власного продукту або таких передач, стягується штраф у розмірі двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати;

у разі одноразового порушення ліцензіатом вимог щодо забезпечення поширення власного продукту або визначених у ліцензійних умовах передач, яке становить менше 30 відсотків від визначених ліцензійними умовами обсягів поширення власного продукту або таких передач, стягується штраф у розмірі п’ятнадцяти розмірів мінімальної заробітної плати;

санкція не застосовується у разі одноразового порушення ліцензіатом вимог щодо забезпечення поширення власного продукту або визначених у ліцензійних умовах передач, якщо таке порушення становить менше 10 відсотків від визначених ліцензійними умовами обсягів поширення власного продукту або таких передач.

Не вважається порушенням ліцензійних умов перевищення обсягу поширення власного продукту або передач, які передбачені в ліцензії ліцензіата.

б) частини першої статті 14 цього Закону;

в) порушення установлених статтею 15 цього Закону обов’язків щодо універсальної аудіовізуальної послуги;

г) частин першої-четвертої статті 28 цього Закону;

ґ)частини другої статті 30 цього Закону;

д)пунктів 2, 4-6 частини першої статті 32 цього Закону;

е) частин третьої-четвертої статті 33 цього Закону;

є) порушення установлених статтею 37 цього Закону вимог щодо надання доступу до подій значного суспільного інтересу;

ж) порушення положень законодавства про рекламу та спонсорство, контроль за дотриманням яких здійснює Національна рада відповідно до Закону України “Про рекламу”;

з) порушення правил діяльності у період проведення виборів і референдумів, нагляд за якими відповідно до закону здійснює Національна рада, а саме:

порушення встановлених законом вимог щодо особливостей поширення інформації про результати опитування громадської думки, пов'язаного з виборами чи референдумом;

порушення встановлених законом правил щодо рівної оплати за одиницю ефірного часу, установлення розцінок вартості одиниці ефірного часу;

надання ефірного часу з порушенням вимог, передбачених законом;

порушення вимог щодо здійснення аудіо-, відеозапису передач, що містять передвиборну агітацію чи агітацію референдуму, і їх зберігання протягом установленого законом строку;

ненадання інформації за запитом Центральної виборчої комісії, Національної ради у випадках, коли надання такої інформації передбачено законом;

порушення інших установлених законом вимог щодо поширення політичної реклами або ведення передвиборної агітації чи агітації референдуму у засобах масової інформації;

3) п’ятнадцять розмірів мінімальної заробітної плати за порушення таких положень:

а) пункту 3 частини першої статті 32 цього Закону. При цьому:

у разі одноразового порушення, яке становить менше 50 відсотків від обов’язкового часу мовлення, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 32 цього Закону, стягується штраф у розмірі семи розмірів мінімальної заробітної плати;

у разі одноразового порушення, яке становить менше 30 відсотків від обов’язкового часу мовлення, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 32 цього Закону, стягується штраф у розмірі п’яти розмірів мінімальної заробітної плати;

санкція не застосовується у разі одноразового порушення, яке становить менше 10 відсотків від обов’язкового часу мовлення, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 32 цього Закону;

б) частин першої-другої статті 36 цього Закону;

в) частин третьої-четвертої статті 40 цього Закону.

г) статті 41 цього Закону.

3. У разі одночасного порушення кількох підпунктів частини другої цієї статті, стягується штраф у розмірі, передбаченому за більш суворе порушення з числа вчинених.

4. У разі повторного вчинення порушення, передбаченого одним з підпунктів частини другої цієї статті, упродовж одного року після притягнення до відповідальності за порушення того самого підпункту частини другої цієї статті, стягується штраф у подвійному розмірі від розміру штрафу, застосованого за вчинення попереднього порушення.

5. При обрахуванні розміру штрафу, що стягується із суб’єкта надання аудіовізуальної послуги, ураховується територіальна категорія мовлення або ефірної багатоканальної телемережі, вид мовлення шляхом множення визначеного відповідно до цієї статті розміру штрафу на такі значення коефіцієнта:

Територіальна категорія/вид мовлення

Значення

коефіцієнта

Загальнонаціональна

2

Мовлення в Інтернет

0,5

Регіональна/супутникове мовлення

0,3

Місцева/проводове, кабельне мовлення

0,1

При обрахуванні розміру штрафу, що стягується з ретрансляторів, ураховується кількість населення, яке проживає на території розповсюдження програм в межах адміністративно-територіальної одиниці, шляхом множення визначеного відповідно до цієї статті розміру штрафу на такі значення коефіцієнта:

Кількість населення на території розповсюдження програм, до якої входять населені пункти (адміністративно-територіальні од.), тис. осіб

Значення коефіцієнта

Для м. Києва

4

1000 і більше

3

500 – 1000

1,4

300 - 500

0,7

100 - 300

0,4

50 - 100

0,2

20 - 50

0,1

до 20

0,05

 

Розмір штрафу, що стягується з ретрансляторів, які здійснюють ретрансляцію програм у мережі Інтернет, а також із суб’єктів надання аудіовізуальної послуги на замовлення,обраховується шляхом множення визначеного відповідно до цієї статті розміру штрафу на 0,5.

6. У разі якщо протягом трьох років ліцензіат був двічі притягнений до відповідальності за порушення, передбачені у пунктах 1-2 частини другої цієї статті, та вчинив нове порушення, передбачене у цих пунктах, його ліцензія підлягає анулюванню у встановленому цим Законом порядку.

7. У разі, якщо особа, яка не є ліцензіатом і якій було оголошено попередження за порушення пунктів 1-5, 7 статті 31 цього Закону, вчиняє нове порушення одного із зазначених пунктів упродовж одного року після оголошення попередження, Національна рада звертається до адміністративного суду з метою обмеження розповсюдження програми, передачі, у якій порушуються зазначені положення, до усунення цього порушення. У разі якщо протягом одного року після усунення цього порушення особа вчиняє нове порушення, передбачене в пунктах 1-5, 7 статті 31 цього Закону, Національна рада звертається до адміністративного суду з метою заборони розповсюдження відповідної програми, передачі.

 

Стаття 75. Порядок виконання рішення про притягнення до відповідальності

 

1. Рішення Національної ради про притягнення до відповідальності за порушення законодавства у сфері аудіовізуальних послуг вступає в силу на п’ятнадцятий день з дня його підписання і з цього моменту є обов'язковим до виконання.

У разі оскарження рішення Національної ради до вступу ним в силу, воно вступає в силу в день набрання законної сили рішенням суду, яким закінчується розгляд справи про оскарження.

2. Особа, з якої стягнено штраф за рішенням Національної ради, сплачує його у двомісячний строк з дня вступу в силу рішення про стягнення штрафу.

3. За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі одного відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Національної ради.

Нарахування пені зупиняється на час оскарження в суді рішення про притягнення до відповідальності.

4. У разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені Національна рада стягує штраф та пеню в судовому порядку.

5. Протягом п'яти днів з дня сплати штрафу та пені (у разі нарахування) особа зобов'язана надіслати до Національної ради документи, що підтверджують таку сплату.

6. У випадку, передбаченому частиною шостою статті 74 цього Закону, Національна рада упродовж десяти днів з дня прийняття рішення про притягнення ліцензіата до відповідальності звертається до адміністративного суду з метою анулювання його ліцензії.”

 

II. Прикінцеві та перехідні положення

 

1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування.

 

2. До приведення законодавства у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

 

3. Ліцензії, видані Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення до набрання чинності цим Законом, діють до закінчення визначеного в них строку дії без переоформлення. У разі продовження строку дії ліцензії Національна рада приводить її у відповідність з вимогами цього Закону.

Суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність, що підлягає повідомленню відповідно до цього Закону, надсилають таке повідомлення у встановленому цим Законом порядку упродовж трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом, крім суб’єктів, які здійснюють таку діяльність на підставі ліцензії, виданої Національною радою до набрання чинності цим Законом. Суб’єкти, які здійснюють діяльність, що підлягає повідомленню відповідно до цього Закону, на підставі ліцензії, виданої Національною радою до набрання чинності цим Законом, у разі зміни відомостей, що підлягають повідомленню,повідомляють про це Національну раду у порядку, визначеному цим Законом.

 

4. До терміну вимкнення аналогового телебачення на території розташування кабельної багатоканальної телемережі, визначеного Планом розвитку національного телерадіоінформаційного простору, до універсальної аудіовізуальної послуги включають виключно програми ліцензіатів, що мають ліцензію на аналогове ефірне мовлення на відповідній території.

 

5. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення” (Відомості Верховної Ради України, 1997, № 48, ст. 296).

 

6. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

 

6.1. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):

1) доповнити статтею 18848 такого змісту:

“Стаття 18848. Невиконання законних вимог Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення

Невиконання законних вимог Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, її членів або уповноважених працівників її апарату –

тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Те саме діяння, вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, -

тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.”;

2) доповнити статтею 24420 такого змісту:

“Стаття 24420. Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення

Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення розглядає справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 18848.

Від імені Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право голова та члени Національної ради.”;

 

6.2. У Бюджетному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2010, № 50-51, ст.572):

1) частину третю статті 29 доповнити пунктом 133 такого змісту:

“133) надходження від ліцензійного збору та плати за інші послуги, які надаються Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення;”;

2) частину четверту статті 30 доповнити пунктом  21 такого змісту:

“18) реалізацію бюджетних програм, головним розпорядником коштів за якими є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (за рахунок джерел, визначених пунктом 133 частини третьої статті 29 цього Кодексу).”;

 

6.3. У Законі України “Про основи соціальної захищеності інвалідів” (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991, № 21, ст.252):

1) частину другу статті 23 викласти в такій редакції:

“Суб’єкти надання аудіовізуальної послуги забезпечують доступність програм для сприйняття особами з вадами зору чи слуху шляхом адаптування передач відповідно до Закону України “Про аудіовізуальні послуги”.”;

 

6.4. Пункт 4 частини першої статті 7 Закону України “Про ліцензування  видів господарської діяльності” (Відомості Верховної Ради, 2015, № 23, ст.158) викласти в такій редакції:

“4) діяльність у сфері надання аудіовізуальних послуг;”;

 

6.5. Частину четверту статті 4 Закону України “Про захист економічної конкуренції” (Відомості Верховної Ради України, 2001, № 12, ст.64) доповнити реченням другим такого змісту:

“Державний контроль за дотриманням визначених Законом України “Про аудіовізуальні послуги” обмежень щодо захисту економічної конкуренції у сфері аудіовізуальних послуг здійснює Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення.”;

 

6.6. У Законі України “Про рекламу” (Відомості Верховної Ради України, 2004, № 8, ст.62):

1) статтю 1 доповнити абзацом двадцять першим такого змісту:

теле-, радіопередача, програма – передача, програма, на яку поширюється дія Закону України “Про аудіовізуальні послуги”.”;

2) у частині шостій статті 8 слова “по телебаченню і радіо” замінити словами “відповідно до Закону України “Про аудіовізуальні послуги”;

3) у частині четвертій статті 9 слова “телерадіоорганізації, яка” замінити словами “суб’єкта надання аудіовізуальної послуги, який”;

4) у статті 13:

назву статті викласти в такій редакції:

“Стаття 13. Реклама при наданні аудіовізуальної послуги”;

в абзаці третьому частини дев’ятої слова “провайдерами програмної послуги” замінити словом “ретрансляторами”;

у тексті статті слово “телерадіоорганізація” у всіх відмінках замінити словами “суб’єкт надання аудіовізуальної послуги” у відповідних відмінках;

5) у статті 22:

абзац другий частини першої викласти в такій редакції:

“у програмах та передачах, що розповсюджуються шляхом мовлення (ефірного, кабельного, проводового, супутникового, в мережі Інтернет тощо) або на замовлення за допомогою будь-якої технології з використанням радіочастотного ресурсу чи без нього;”;

абзац другий частини другої викласти в такій редакції:

“у програмах, що розповсюджуються шляхом мовлення, з 6 до 23 години;”;

6) абзац четвертий частини першої статті 26 викласти в такій редакції:

“Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення – щодо дотримання статті 5 (у частині теле-, радіопередач), частини шостої статті 8, частини другої статті 9, статті 13, абзацу другого частин першої-другої статті 22, частини четвертої статті 22 (у частині теле-, радіопередач) цього Закону;”;

7)  у статті 27:

абзац перший частини четвертої після слів “віднесено виключно до компетенції” доповнити словами “Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення,”;

частину десяту доповнити абзацом другим такого змісту:

“Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення притягає до відповідальності за порушення законодавства про рекламу та спонсорство у порядку, передбаченому Законом України “Про аудіовізуальні послуги”.”;

 

6.7. У Законі України “Про телекомунікації” (Відомості Верховної Ради України, 2004, № 12, ст.155):

1) у статті 1 у визначенні терміну “телемережі” слова “програм радіо- і телебачення” замінити словами “програм та передач, на які поширюється дія Закону України “Про аудіовізуальні послуги”;

2) статтю 28 викласти в такій редакції:

“Стаття 28. Використання телекомунікаційних мереж загального користування для потреб надання аудіовізуальних послуг

1. Використання ресурсів телекомунікаційних мереж загального користування для потреб надання аудіовізуальних послуг здійснюється на договірних засадах відповідно до законодавства.

2. Надання телекомунікаційних послуг для потреб надання аудіовізуальних послуг регулюється Законом України "Про аудіовізуальні послуги".”;

3) у пункті 4 частини сьомої статті 42 слова “мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення” замінити словами “мереж ефірного мовлення, проводового мовлення”;

 

6.8. У Законі України “Про радіочастотний ресурс” (Відомості Верховної Ради України, 2004, № 48, ст.526):

1) статтю 1 доповнити абзацом двадцять шостим такого змісту:

“телерадіопрограма – програма, на яку поширюється дія Закону України “Про аудіовізуальні послуги”.”;

2) у пункті 7 частини третьої статті 16 слово “телерадіомовлення” замінити словами “потреб надання аудіовізуальних послуг”;

3) у частині десятій статті 21 слово “телерадіопростору” замінити словами “аудіовізуальних послуг”;

4) у статті 24 слово “телерадіомовлення” замінити словами “надання аудіовізуальних послуг”;

5) у пункті 2 частини другої статті 30 слово “телерадіоорганізаціями” замінити словами “суб’єктами надання аудіовізуальних послуг”;

6) частину п’яту статті 31 викласти в такій редакції:

“5. Користування радіочастотним ресурсом України для надання аудіовізуальної послуги здійснюється на підставі ліцензії, що видається відповідно до Закону України “Про аудіовізуальні послуги”, та не потребує ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України.”;

7) у частині шостій статті 41 слово “телерадіомовлення” замінити словами “надання аудіовізуальних послуг”;

8) у статті 42:

у частині четвертій слова “ліцензії на мовлення” замінити словами “ліцензії, що видається відповідно до Закону України “Про аудіовізуальні послуги”;

пункт 3 частини сьомої викласти в такій редакції:

“3) для радіоелектронних засобів мовлення - копію ліцензії, що видається відповідно до Закону України “Про аудіовізуальні послуги”;

9) пункт 2 частини другої статті 45 викласти в такій редакції:

“2) анулювання ліцензії, що видається відповідно до Закону України “Про аудіовізуальні послуги”;”;

10) у статті 50:

назву статті викласти в такій редакції:

“Стаття 50. Особливості використання радіочастотного ресурсу України для потреб надання аудіовізуальних послуг”;

у тексті статті слово “телерадіомовлення” замінити словами “надання аудіовізуальних послуг”;

у частині першій слова “законами України "Про телебачення і радіомовлення", "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення” замінити словами “Законом України “Про аудіовізуальні послуги”;

у частині четвертій слова “ліцензії на мовлення або подання Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення для багатоканальних телесистем, які передбачають використання радіочастотного ресурсу України” замінити словами “ліцензії, що видається відповідно до Закону України “Про аудіовізуальні послуги”;

у першому реченні частини шостої слова “на мовлення” вилучити;

 

6.9. Частину другу статті 2 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 2012, № 26, ст.273) доповнити пунктом 10 такого змісту:

“10) членів Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.”;

 

6.10. У статті 24 Закону України “Про засади державної мовної політики” (Відомості Верховної Ради, 2013, № 23, ст.218):

1) частину третю викласти в такій редакції:

“3. Суб’єкти надання аудіовізуальної послуги можуть на власний розсуд вести мовлення державною мовою, регіональними мовами або мовами меншин, мовами міжнародного спілкування та іншими мовами - як однією, так і кількома мовами за умови дотримання вимог до змісту аудіовізуальної інформації, установлених Законом України “Про аудіовізуальні послуги”.”;

2) речення перше частини четвертої після слів “на розсуд телерадіоорганізацій” доповнити словами “за умови дотримання вимог до змісту аудіовізуальної інформації, установлених Законом України “Про аудіовізуальні послуги”.

 

7. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

1) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

2) забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;

3) забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними
органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у
відповідність із цим Законом;

4) внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції про приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом.

 

8. Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення:

1) у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом внести до Реєстру суб’єктів, що повідомили про здійснення діяльності у сфері аудіовізуальних послуг, відомості про суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність, що підлягає повідомленню, на підставі ліцензії, виданої Національною радою до набрання чинності цим Законом;

2) у двомісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

затвердити нормативно-правові акти, зразки документів, передбачені цим Законом;

3) у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом розробити та направити Кабінету Міністрів України у встановленому цим Законом порядку проект Плану розвитку сфери аудіовізуальних послуг.

 

              Голова
Верховної Ради України

 

 

 

 

Розробник: Корпорація "Cофтлайн" (Україна) © Державний комітет телебачення і радіомовлення України
Всі оголошення
09:56 (02.07.2019)
Держкомтелерадіо оголошує прийом заявок для участі в конкурсі на здобуття щорічної премії Президента України "Українська книжка року"
17:15 (05.06.2019)
Розпочато прийом заявок на здобуття премії Кабінету Міністрів України ім. Л. Українки за 2019 рік
16:50 (05.06.2019)
Розпочато прийом заявок на участь у конкурсі на здобуття премії Кабінету Міністрів України імені Максима Рильського за 2019 рік
19:12 (27.05.2019)
Оголошується конкурс на посаду генерального директора ДП "Дирекція фестивально-виставкової діяльності"
19:05 (27.05.2019)
Оголошується конкурс на посаду директора ДП "Укрпостачпреса"
19:00 (27.05.2019)
Оголошується конкурс на посаду директора ДП "Державне спеціалізоване видавництво "Україна"
18:55 (27.05.2019)
Оголошується конкурс на посаду директора ДП "Всеукраїнське державне багатопрофільне видавництво "Маяк"
18:43 (27.05.2019)
Оголошується конкурс на посаду директора ДП "Харківське багатопрофільне видавництво "Основа"
12:08 (06.05.2019)
Держкомтелерадіо оголошує прийом публіцистичних творів на здобуття премії імені В'ячеслава Чорновола за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики
15:28 (19.04.2019)
Державний комітет телебачення і радіомовлення України розпочав прийом заявок на участь у Всеукраїнському конкурсі "Краща книга України"