Головна сторінка 20 червня 2019
українська росiйська англiйська

Пошук

по сайту по новинах
 розширений пошук »
Розсилка новин
Вакансії
Зворотний зв'язок
Мапа сайту
« Червень 2019
пн вт ср чт пт сб нд
          1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
початок діапазону
дд мм рр
кінець діапазону
дд мм рр
[Показати]

Законопроектна діяльність  »  Проекти актів Президента України


Проект Указу Президента України "Про Доктрину інформаційної безпеки України"
12.06.2014 | 14:32 | Департамент інформаційної політики версія для друку

Проект

 

У К А З

 

П Р Е З И Д Е Н Т А    У К Р А Ї Н И

Про Доктрину інформаційної безпеки України

 

У зв’язку з рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2014 року «Про заходи щодо вдосконалення формування та реалізації державної політики у сфері інформаційної безпеки України», уведеним у дію Указом Президента України від 1 травня 2014 року № 449, постановляю:

1. Затвердити Доктрину інформаційної безпеки України (додається).

2. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

 

Президент України                                           П. ПОРОШЕНКО

 

м. Київ «____» ________ 2014 року

 

№_____

 

 

 

      ЗАТВЕРДЖЕНО

Указом Президента України

від ________2014 року № __

 

 

ДОКТРИНА 

інформаційної безпеки України

 

 

1. Загальні положення

За умов швидкого формування і розвитку інформаційного суспільства в Україні та глобального інформаційного простору, широкого використання інформаційно-комунікаційних технологій у всіх сферах життя особливого значення набувають проблеми інформаційної безпеки.

У наслідок відсутності дієвої системи забезпечення інформаційної безпеки в національному інформаційному просторі України спостерігається низка негативних явищ, які створюють реальні та потенційні загрози інформаційній безпеці людини і громадянина, суспільства і держави.

Все це відбувається на тлі масованого і агресивного інформаційного наступу російської пропаганди, яка всупереч європейським стандартам у сфері засобів масової інформації розпалює в Україні міжнаціональну ворожнечу та сепаратистські настрої, посягає на державний суверенітет і територіальну цілісність України.

За сучасних умов інформаційна складова набуває дедалі більшої ваги і стає одним із найважливіших елементів забезпечення національної безпеки. Інформаційний простір, інформаційні ресурси, інформаційна інфраструктура та інформаційні технології значною мірою впливають на рівень і темпи соціально-економічного, науково-технічного і культурного розвитку.

Тому рівень розвитку та безпека інформаційного простору, які є системоутворюючими факторами у всіх сферах національної безпеки, активно впливають на стан політичної, економічної, оборонної та інших складових національної безпеки України.

Таким чином, інформаційна безпека є невід'ємною складовою кожної зі сфер національної безпеки. Водночас інформаційна безпека є важливою самостійною сферою забезпечення національної безпеки, яка характеризує стан захищеності національних інтересів в інформаційній сфері від зовнішніх та внутрішніх загроз і являє собою сукупність інформаційно-психологічної (психофізичної) та інформаційно-технологічної безпеки держави. Саме тому розвиток України як суверенної, демократичної, правової та економічно стабільної держави можливий тільки за умови забезпечення належного рівня її інформаційної безпеки, надання всебічної державної підтримки національним виробникам інформаційного продукту та телекомунікаційного обладнання, створення нормативно-правових, фінансових та інших передумов, необхідних для їх успішної конкуренції на світовому та національному ринках інформаційних та телекомунікаційних послуг.

Завдяки унікальному геополітичному розташуванню України, багатству духовної та історичної спадщини Українського народу, керуючись ідеями розвитку національного самоусвідомлення та цивілізаційної єдності української нації, Україна має стати інформаційно розвиненою державою, повноправним і впливовим учасником європейського життя, посісти гідне місце у глобалізованому світі, забезпечивши при цьому захист власного інформаційного простору від небажаного інформаційного впливу, захист національних, у тому числі й державних інформаційних ресурсів, безпечне функціонування інформаційних та телекомунікаційних систем, зокрема тих, що функціонують в інтересах управління державою, захист інформації, що циркулюють в них.

 

2. Основні принципи забезпечення інформаційної безпеки України

Основною метою реалізації положень Доктрини інформаційної безпеки України є створення в Україні розвиненого національного інформаційного простору і захист її інформаційного суверенітету.

Забезпечення інформаційної безпеки України ґрунтується на  принципах:

верховенства права, законності та пріоритету додержання прав і свобод людини і громадянина;

своєчасності та адекватності заходів захисту національних інтересів України від зовнішніх і внутрішніх загроз в інформаційній сфері;

невідворотності відповідальності за вчинення злочинів та правопорушень в інформаційній сфері і забезпечення відновлення порушених прав і законних інтересів, відшкодування збитків, шкоди, завданої цими злочинами;

комплексності і безперервності заходів у сфері забезпечення інформаційної безпеки і захисту інформації;

пріоритетності запобіжних заходів;

взаємодії органів державної влади та чіткого розмежування їх повноважень у вирішенні питань забезпечення інформаційної безпеки; партнерства держави та приватного сектору у виробленні нових, оптимальних рішень у сфері інформаційної безпеки та участі інституцій громадянського суспільства у забезпеченні інформаційної безпеки держави;

дієвості, комплексності і постійності заходів із захисту інформації та інформаційних ресурсів в інформаційному просторі;

пріоритетність національної інформаційної продукції;

зниження рівня технічної анонімності з одночасним підвищенням захисту персональних даних.

Для цього необхідна державна підтримка вітчизняного виробника інформаційної продукції, інформаційно-телекомунікаційного обладнання, засобів захисту інформації та кібербезпеки, національних операторів телекомунікацій та структур забезпечення інформаційної безпеки, зокрема, шляхом створення нормативно-правових, фінансових, фіскальних та інших передумов для підвищення їх конкурентоспроможності на світовому та національному ринках інформаційних та телекомунікаційних послуг.

 

3. Інформаційна безпека в системі забезпечення національної безпеки України

Життєво важливі інтереси в інформаційній сфері

В інформаційній сфері України вирізняються такі життєво важливі інтереси:

1) особи:

захищеність від негативного інформаційного впливу (в тому числі – в кіберпросторі);

забезпечення конституційних прав і свобод людини і громадянина на збирання, зберігання, використання та поширення інформації;

недопущення несанкціонованого втручання у зміст, процеси обробки, передачі та використання персональних даних;

2) суспільства:

збереження і примноження духовних, культурних і моральних цінностей Українського народу, пропагування ідеї національної єдності, поваги до досягнень Українського народу та історії Української держави;

забезпечення суспільно-політичної стабільності, міжетнічної та міжконфесійної злагоди;

формування і розвиток демократичних інститутів громадянського суспільства;

3) держави:

ефективна взаємодія органів державної влади та інститутів громадянського суспільства при формуванні, реалізації державної політики в інформаційній сфері;

забезпечення інформаційного суверенітету, запобігання інформаційної агресії, експансії та інформаційної блокади України з боку іноземних держав, організацій, груп та осіб;

забезпечення безпечного функціонування національної інформаційної інфраструктури, захист інформаційного простору України та об’єктів критичної інфраструктури держави від протиправного втручання в їх діяльність;

захист державних інформаційних ресурсів, інформаційних ресурсів громадян і юридичних осіб, доступних за допомогою інформаційних технологій, від зовнішніх і внутрішніх загроз;

використання для обробки державних інформаційних ресурсів апаратного та програмного забезпечення вітчизняного виробництва;

забезпечення економічного і науково-технологічного розвитку України;

формування позитивного іміджу України;

становлення і розвиток інформаційного суспільства в Україні;

інтеграція України у європейський та світовий інформаційний простір;

забезпечення безпеки об’єктів критичної інформаційної інфраструктури України.

Реальні та потенційні загрози інформаційній безпеці України

На сучасному етапі основними реальними та потенційними загрозами інформаційній безпеці України є:

1) у зовнішньополітичній сфері:

поширення у світовому інформаційному просторі викривленої, недостовірної та упередженої інформації, що завдає шкоди національним інтересам України, та створює негативний імідж України, як ненадійного партнера для міжнародних відносин;

низький рівень інтегрованості України у світовий інформаційний простір;

прояви кіберзлочинності та кібертероризму, що загрожують сталому та безпечному функціонуванню національних інформаційно-телекомунікаційних систем;

зовнішні деструктивні інформаційні впливи на суспільну свідомість через засоби масової інформації, а також мережу Інтернет;

використання інформаційного простору для втручання у внутрішні справи України;

2) у сфері державної безпеки:

ведення спеціальними службами іноземних держав розвідувально-підривної діяльності у національному сегменті кіберпростору;

спроби втручання у внутрішні справи держави з використанням соціальних мереж, поширення у національному сегменті кіберпростору культу насильства, жорстокості, етнічної, релігійної та расової нетерпимості;

поширення негативного інформаційного впливу на свідомість людини і громадянина, здатного змінювати психічний стан, психологічні та фізіологічні характеристики, керувати свободою вибору;

несанкціонований доступ та кібератаки на державні інформаційні ресурси та інформаційно-телекомунікаційні системи;

деструктивні інформаційні впливи, спрямовані на підрив конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності кордонів України;

використання засобів масової інформації, а також мережі Інтернет для пропаганди сепаратизму за етнічною, мовною, релігійною та іншими ознаками;

розголошення та виток інформації з обмеженим доступом;

збільшення кількості злочинів із використанням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій;

експансія інформаційних технологій іноземних суб’єктів від належного контролю з боку держави, що послаблює інформаційну безпеку України;

нав’язування іноземними компаніями умов функціонування національних інформаційних та телекомунікаційних мереж та систем, у тому числі на об’єктах критичної інфраструктури, що може призвести до втрати інформаційного суверенітету держави;

порушення конфіденційності, цілісності та доступності інформації з обмеженим доступом, а також інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом;

невідповідність інформаційної інфраструктури України, рівня її розвитку та захищеності вимогам сучасності;

недостатній рівень захищеності державних інформаційних ресурсів;

розв’язування інформаційного протиборства (розповсюдження комп’ютерних «вірусів», встановлення програмних і апаратних закладних пристроїв, впровадження радіоелектронних приладів перехоплення інформації в технічних засобах і приміщеннях, перехоплення і дешифрування інформації, нав’язування фальшивої інформації, радіоелектронний вплив на парольно-ключові системи, радіоелектронне придушення ліній зв’язку і систем керування тощо);

незаконне ввезення, розповсюдження та використання на території України спеціальних технічних засобів розвідки;

розміщення в Україні стаціонарних засобів (центрів) технічної розвідки на об’єктах, що мають статус екстериторіальності;

критичне відставання України від провідних держав світу в галузі створення і впровадження сучасних інформаційних технологій, у сфері розвитку індустрії інформаційних послуг та вимушене широке використання закордонних програмно-технічних засобів обміну інформацією при розбудові національної інформаційної інфраструктури;

всі види розвідувальної діяльності іноземних держав;

перешкоджання або припинення діяльності засобів масової інформації;

3) у воєнній сфері:

використання інформаційного простору для підготовки та здійснення збройної агресії проти України, можливість утягування України в збройні конфлікти чи в протистояння з іншими державами через використання інформаційного простору;

порушення вимог законодавства щодо  збирання, обробки, зберігання і передачі інформації з обмеженим доступом в органах військового управління та на підприємствах оборонно-промислового комплексу України;

несанкціонований доступ до національних інформаційних і телекомунікаційних мереж та систем, що може порушити діяльність військових формувань, органів військового управління, Збройних Сил України в цілому, або втручання в автоматизовані системи керування зброєю;

реалізація програмно-математичних заходів та застосування інформаційних технологій з метою порушення функціонування систем управління воєнної сфери та сфери оборони;

здійснення негативного інформаційного впливу на населення України з метою дискредитації воєнно-політичного керівництва держави, підбурювання громадян до перешкоджання діяльності військовим частинам (організаціям, установам, підприємствам), погіршення іміджу військової служби;

здійснення негативного інформаційного впливу на особовий склад військових частин та підрозділів з метою дискредитації та втрати довіри до військового командування, зниження рівня морально-психологічного стану та готовності військовослужбовців до оборони держави;

інформаційно-психологічний вплив на населення України, у тому числі на особовий склад військових формувань, з метою послаблення їх готовності до оборони держави та погіршення іміджу військової служби;

активне зміцнення потенціалів більшості країн світу у сфері оборони в напрямі посилення можливостей ведення дій в інформаційному просторі та захисту від аналогічних дій з боку супротивника;

порушення встановлених норм і вимог з протидії технічним розвідкам щодо військових об’єктів, зразків озброєння, військової та спеціальної техніки;

навмисні дії, а також помилки персоналу при роботи в інформаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах;

відсутність достатньої кількості портативних захищених засобів зв’язку та їх несумісність із засобами зв’язку інших військових формувань України;

невирішеність питань соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей;

4) у внутрішньополітичній сфері:

недосконалість партійно-політичної системи, непрозорість політичної та громадської діяльності, що створює передумови для обмеження свободи слова, маніпулювання суспільною свідомістю;

недосконалість системи державного управління в інформаційній сфері;

поширення суб'єктами інформаційної діяльності недостовірної та упередженої інформації для дискредитації органів державної влади, дестабілізації суспільно-політичної ситуації, що значно ускладнює прийняття політичних рішень;

втручання в редакційну політику з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, власників засобів масової інформації, впливових громадських та політичних діячів і бізнесменів;

5) в економічній сфері:

відставання вітчизняних наукоємних і високотехнологічних виробництв, особливо у сфері телекомунікаційних засобів і технологій;

недостатній рівень інформатизації економічної сфери, зокрема кредитно-фінансової системи, промисловості, сільського господарства, сфери державних закупівель;

несанкціонований доступ до національних інформаційних і телекомунікаційних мереж та систем, що може порушити діяльність стратегічно важливих для економіки підприємств, та безпечного функціонування банківської та/або фінансової системи держави;

використання неліцензійного програмного забезпечення, засобів і комплексів обробки інформації;

недостатній рівень розвитку національної інформаційної інфраструктури;

наявність тенденцій до концентрації власності і монополізації сегментів вітчизняного інформаційного ринку, зокрема у сфері телебачення і радіомовлення;

поширення у світовому інформаційному просторі недостовірної та упередженої інформації, що знижує інвестиційну привабливість України;

6) у соціальній та гуманітарній сферах:

руйнування системи суспільних цінностей, негативні зміни їх цільових настанов, шкідливий вплив інформації на психічне та фізичне здоров'я особи;

відставання України від розвинутих держав за рівнем інформатизації соціальної та гуманітарної сфер, насамперед освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, культури;

недодержання прав людини і громадянина на одержання інформації;

недосконалість нормативно-правового та технічного захисту персональних даних, у тому числі в процесі їх автоматизованої обробки в державних інформаційних ресурсах;

велика потенційна можливість несанкціонованого доступу до персональних даних, в тому числі в державних інформаційних ресурсах, їх незаконне збирання, використання та поширення;

відсутність належного механізму забезпечення балансу між правом фізичних осіб, що виконують функції держави, на невтручання в їх приватне життя та реалізацією права громадськості на свободу інформації шляхом доступу до публічної інформації стосовно професійної діяльності зазначених осіб;

поширення в засобах масової інформації невластивих українській культурній традиції цінностей і способу життя, культу насильства, жорстокості, порнографії, зневажливого ставлення до людської і національної гідності, зневажливе ставлення до гуманітарних надбань Українського народу;

тенденція до витіснення з інформаційного простору та молодіжної культури українських мистецьких творів, народних традицій і форм дозвілля;

послаблення суспільно-політичної, міжетнічної та міжконфесійної злагоди суспільства, протидія ідеї національної єдності та єдності Української держави;

відставання рівня розвитку українського кінематографу, книговидання, книгорозповсюдження та бібліотечної справи від рівня розвинутих держав

недостатній рівень захисту неповнолітніх від негативного інформаційного впливу;

7) у науково-технологічній сфері:

зниження наукового потенціалу у галузі інформатизації, зв’язку та інформаційної безпеки;

відтік за кордон наукових кадрів та суб'єктів права інтелектуальної власності;

недостатній захист від несанкціонованого доступу та кібератак на інформаційно-телекомунікаційні системи внаслідок використання іноземних інформаційних технологій та техніки;

неконтрольована експансія сучасних інформаційних технологій, що створює передумови технологічної залежності України;

збільшення технологічного відриву ряду держав світу і нарощування їх можливостей у протидії створенню конкурентоспроможних вітчизняних інформаційних технологій;

8) в екологічній сфері:

приховування, несвоєчасне надання інформації або надання недостовірної інформації населенню про надзвичайні екологічні ситуації чи надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру;

недостатня надійність інформаційно-телекомунікаційних систем збирання, обробки та передачі інформації в умовах надзвичайних ситуацій;

низький рівень інформатизації органів державної влади, що унеможливлює здійснення оперативного контролю та аналізу стану потенційно небезпечних об'єктів і територій, завчасного прогнозування та реагування на надзвичайні ситуації.

4. Напрями державної політики у сфері

інформаційної безпеки України

Діяльність органів виконавчої влади у сфері забезпечення інформаційної безпеки України має бути зосереджена на конструктивному поєднанні діяльності держави, громадянського суспільства і людини за чотирма головними напрямами:

інформаційно-психологічному, зокрема щодо забезпечення конституційних прав і свобод людини і громадянина, створення сприятливого психологічного клімату в національному інформаційному просторі задля утвердження загальнолюдських та національних моральних цінностей;

технологічного розвитку, зокрема щодо розбудови та інноваційного оновлення національних інформаційних ресурсів, впровадження новітніх технологій під час створення, обробки, поширення та захисту інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах;

захисту інформації, зокрема щодо забезпечення її конфіденційності, цілісності та доступності, в національних інформаційних ресурсах від кібернетичних атак шляхом створення в інформаційно-телекомунікаційних системах комплексних систем захисту інформації з підтвердженою відповідністю;

прискорення розвитку інформаційних технологій, збільшення спроможностей  держави щодо захисту від інформаційних атак з боку третіх держав, а також проведення інформаційних операцій.

Держава з метою забезпечення інформаційної безпеки України має вживати таких заходів:

1) у зовнішньополітичній сфері:

вдосконалення інформаційного супроводу державної політики, діяльності українських громадських організацій та суб'єктів підприємницької діяльності за кордоном;

організаційно-технічне, інформаційне та ресурсне сприяння держави вітчизняним засобам масової інформації, що формують у світовому інформаційному просторі позитивний імідж України;

посилення інформаційно-просвітницької та просвітницької роботи щодо переваг для України від вступу в ЄС, поглиблення практичної взаємодії з НАТО, іншими міжнародними організаціями та державами-партнерами в галузі безпеки, а також щодо ефективних шляхів зміцнення національної безпеки України, в тому числі з урахуванням перспективи повноправного членства в НАТО;

інтеграція в міжнародні інформаційно-комунікаційні системи та організації на засадах рівноправності, економічної доцільності, кіберзахисту та збереження інформаційного суверенітету;

гарантування своєчасного виявлення зовнішніх загроз національному інформаційному суверенітету та їх нейтралізації, у тому числі з використанням технологій кібербезпеки;

сприяння створенню та додержанню міжнародних правил поведінки держав в інформаційному просторі;

підвищення рівня міжнародного співробітництва у сфері забезпечення інформаційної безпеки на загальнодержавному та відомчому рівнях;

поширення у світовому інформаційному просторі інформації, що створює позитивний імідж України, як надійного партнера для міжнародних відносин та пропагування позитивних надбань України;

підтримка існуючих навчань із протидії інформаційним загрозам стосовно державної та приватної інформаційної інфраструктури, та ініціювання нових видів таких навчань;

реалізація засобів захисту від зовнішніх інформаційних впливів, у тому числі шляхом підвищення якості національного культурного та інформаційного продукту;

вжиття комплексних та дієвих заходів для поширення за кордоном об’єктивної інформації про Україну, а також для протидії загрозам інформаційній безпеці, у тому числі шляхом оперативного та обґрунтованого спростування у світовому інформаційному просторі дезінформації щодо України та руйнування нав’язаних світовій спільноті негативних стереотипів щодо України;

2) у сфері державної безпеки:

залучення засобів масової інформації до забезпечення неухильного додержання конституційних прав і свобод людини і громадянина, захисту конституційного устрою, вдосконалення системи політичної влади з метою зміцнення демократії, духовних та моральних засад суспільства; підвищення ефективності функціонування органів державної влади, посилення національної єдності Українського нараду та Української держави;

підвищення конкурентоспроможності вітчизняної інформаційної продукції, інформаційних послуг та послуг електронного цифрового підпису;

розвиток національної інформаційної інфраструктури на засадах стимулювання вітчизняних виробників і користувачів новітніми інформаційно-телекомунікаційними засобами і технологіями, комп'ютерними системами і мережами;

встановлення обов’язкових вимог щодо захисту інформації, яка обробляється в телекомунікаційних мережах критичних об’єктів інформаційної інфраструктури незалежно від форм власності, порядку захисту та контролю за їх дотриманням;

здійснення заходів з удосконалення системи захисту інформації з обмеженим доступом з урахуванням реалій сьогодення;

забезпечення імплементації положень Конвенції Ради Європи про кіберзлочинність у національне законодавство;

удосконалення вітчизняного законодавства для забезпечення правової охорони прав людини і громадянина, національної безпеки України, від протиправних посягань в умовах стрімкого розвитку інформаційних технологій, які здійснюються з їх використанням;

посилення державного контролю за станом криптографічного, технічного захисту інформації та протидії технічним розвідкам, а також за додержанням вимог законодавства та нормативних документів у сфері надання послуг електронного цифрового підпису;

державний контроль за ввезенням, розповсюдженням та використанням спеціальних технічних засобів розвідки на території України;

розміщення в Україні об’єктів, що мають статус екстериторіальності з урахуванням можливості ведення з їх території розвідки стаціонарними технічними засобами;

створення вітчизняної операційної системи;

використання для обробки і захисту державних інформаційних ресурсів апаратного та програмного забезпечення вітчизняного виробництва;

створення системи захищеного доступу органів державної влади до мережі Інтернет з використанням можливостей Національної системи конфіденційного зв’язку України;

3) у воєнній сфері:

створення та підтримання в постійній готовності систем моніторингу інформаційного простору з метою виявлення наявних та потенційних загроз воєнного характеру;

проведення систематичного аналізу застосування засобів, форм та способів інформаційної боротьби у воєнній сфері, визначення напрямів забезпечення інформаційної безпеки держави;

удосконалення законодавства з питань інформаційної та кібернетичної безпеки, координація діяльності органів державної влади та органів військового управління під час вирішення завдань з забезпечення інформаційної безпеки;

координація діяльності органів державної влади, підприємств, установ та організацій всіх форм власності за напрямком підготовки інформаційного простору держави до оборони;

впровадження комплексу організаційно-технічних та нормативно-правових заходів щодо забезпечення інформаційної безпеки Збройних Сил України, розширення можливостей Збройних Сил України щодо забезпечення інформаційної безпеки, ведення інформаційних операцій;

підвищення обороноздатності держави у інформаційному просторі, організація використання та контроль національного сегменту кіберпростору в особливий період;

удосконалення заходів і засобів захисту інформації та кібербезпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах Збройних Сил України;

впровадження воєнних технічних стандартів, регламентів і передових практик захисту інформації та інформаційної безпеки, розробка загальнодержавних політик інформаційної безпеки та координація заходів з їх реалізації;

проведення підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки спеціалістів з питань інформаційної безпеки у воєнній сфері, в тому числі в рамках міжнародного військового співробітництва;

 проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи, спрямованої на підвищення престижності військової справи;

захист критичної інформаційної інфраструктури сектору безпеки та оборони;

розробка нових та удосконалення існуючих засобів захисту військових об’єктів, зразків озброєння, військової та спеціальної техніки від усіх засобів технічної розвідки;

розвиток сил та засобів сектору безпеки та оборони України для ведення інформаційного протиборства;

виявлення інформаційних загроз у воєнній сфері, проведення заходів щодо їх нейтралізації;

розвиток та застосування сил та засобів для дій в інформаційному просторі;

проведення випереджувальних інформаційних заходів;

застосування дозвільного порядку на використання спеціального програмного забезпечення для здійснення кіберзахисту, моніторингу (контролю) стану кібербезпеки та протидії кіберзагрозам;

4) у внутрішньополітичній сфері:

створення дієвої та прозорої системи громадського контролю за діяльністю органів державної влади і органів місцевого самоврядування, громадсько-політичних структур;

поліпшення взаємодії органів державної влади з громадськими організаціями у сфері боротьби з проявами обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та маніпулювання суспільною свідомістю;

забезпечення єдності, системності та координації дій органів державної влади і регулювання в забезпеченні інформаційної безпеки України;

посилення інформаційно-роз’яснювальної роботи із залученням інститутів громадянського суспільства щодо попередження проявів сепаратизму з метою збереження територіальної цілісності країни;

недопущення цензури, інших дій, спрямованих на перешкоджання здійсненню професійної діяльності журналістів;

активне залучення інститутів громадянського суспільства та засобів масової інформації до боротьби з корупцією;

5) в економічній сфері:

підтримка вітчизняних виробників інформаційних та інформаційно-комунікаційних засобів, систем і технологій забезпечення інформаційної безпеки;

формування вітчизняної індустрії інформаційних послуг, підвищення ефективності використання державних, корпоративних і приватних інформаційних ресурсів;

гармонізація законодавства України з питань інформаційної безпеки в економічній сфері з міжнародними нормами і стандартами;

розроблення та вдосконалення методів і засобів забезпечення інформаційної безпеки;

забезпечення сталого розвитку національного медіа-ринку під час впровадження в Україні цифрового телерадіомовлення;

посилення державного контролю за додержанням вимог інформаційної безпеки в системах збирання, обробки, зберігання і передачі статистичної, фінансової, біржової, податкової та митної інформації;

комплексна інформатизація процесів формування, розподілення і контролю за використанням бюджетних коштів;

удосконалення системи статистичної звітності з метою підвищення оперативності, достовірності і релевантності звітної інформації;

забезпечення розвитку та підвищення ефективності використання об’єктів інформаційно-комунікаційної інфраструктури, які мають стратегічне значення для економіки та національної безпеки, з урахуванням конвергенції (поєднання) засобів мовлення та зв’язку, а також розвитку новітніх мультимедійних технологій;

забезпечення наповнення світового інформаційного простору інформацією, що підвищує інвестиційну привабливість України;

6) у соціальній та гуманітарній сферах:

формування та реалізація державної політики національного духовного та культурного відродження, яка відповідає інтересам Українського народу і визначає чіткі критерії і пріоритети формування інформаційної політики в соціальній сфері;

запобігання монополізації національного інформаційного простору;

вдосконалення законодавчого регулювання діяльності засобів масової інформації, зокрема, з метою підтримки діяльності, спрямованої на формування оптимістичної морально-психологічної атмосфери в суспільстві, популяризації національних культурних цінностей, сприяння соціальній стабільності і злагоді;

державна підтримка вітчизняного виробника інформаційної продукції;

створення дієвої системи захисту неповнолітніх від негативного інформаційного впливу;

розбудова ефективної інституційно-правової системи захисту персональних даних шляхом вдосконалення законодавства;

посилення контролю за процесом автоматизованої обробки персональних даних в державних інформаційних ресурсах;

посилення відповідальності за несанкціонованих доступ до персональних даних, у тому числі в державних інформаційних ресурсах, їх незаконне збирання, використання та поширення;

запровадження дієвого механізму захисту прав суб’єктів персональних даних в процесі реалізації іншими суб’єктами прав на доступ до публічної інформації, на свободу вираження поглядів, у тому числі в процесі здійснення журналістської та творчої діяльності;

7) у науково-технологічній сфері:

забезпечення технологічної конкурентоспроможності України у сферах інформатизації, зв’язку та інформаційної безпеки;

розвиток міжнародного науково-технічного співробітництва в сфері забезпечення інформаційної безпеки;

удосконалення системи охорони та захисту права інтелектуальної власності;

науково-технологічний супровід формування і розвитку в Україні інформаційного суспільства з урахуванням вимог забезпечення інформаційної безпеки України;

розширення можливостей доступу громадян до світового інформаційного простору, зокрема до наукової та науково-технічної інформації;

розвиток нових медіа незалежно від способу поширення інформації в тому числі з використання мережі Інтернет;

здійснення державного регулювання інформаційної сфери незалежно від способу поширення інформації з урахуванням принципів технологічної нейтральності;

8) в екологічній сфері:

проведення комплексного аналізу екологічного стану територій та їх виробничого потенціалу з метою вироблення інформаційної політики щодо впровадження концепції сталого розвитку;

застосування сучасних аерокосмічних, комп'ютерно-телекомунікаційних та геоінформаційних засобів і технологій для комплексного моніторингу, профілактики і своєчасного реагування на надзвичайні ситуації;

створення бази даних екологічно безпечних технологій і продукції, їх розробників, виробників і постачальників, результатів маркетингових досліджень екологічного ринку;

 забезпечення інформаційної безпеки національних національних інформаційних і телекомунікаційних мереж та систем об’єктів підвищеної небезпеки (критичних об’єктів національної інформаційної інфраструктури), порушення сталої роботи яких може призвести до техногенної катастрофи;

створення загальнодержавного реєстру критичних об’єктів національної інформаційної інфраструктури із обов’язковим внесенням до нього всіх таких об’єктів незалежно від форм власності.

 

5. Прикінцеві положення

Доктрина інформаційної безпеки України спрямована на захист національного інформаційного простору в конкретних умовах даного історичного періоду. Вона є основою для:

формування державної політики у сфері інформаційної безпеки України;

розроблення проектів концепцій, стратегій, цільових програм і планів дій із забезпечення інформаційної безпеки України;

підготовки пропозицій щодо дальшого системного вдосконалення правового, методичного, науково-технічного і організаційного забезпечення інформаційної безпеки України.

Положення Доктрини інформаційної безпеки України можуть уточнюватися і доповнюватися під час формування і реалізації державної політики у сфері інформаційної безпеки з урахуванням змін обстановки, характеру і змісту загроз національній безпеці України в інформаційній сфері, умов реалізації державної інформаційної політики та формування національного інформаційного простору.

____________________

 

 

 

Розробник: Корпорація "Cофтлайн" (Україна) © Державний комітет телебачення і радіомовлення України
Всі оголошення
17:15 (05.06.2019)
Розпочато прийом заявок на здобуття премії Кабінету Міністрів України ім. Л. Українки за 2019 рік
16:50 (05.06.2019)
Розпочато прийом заявок на участь у конкурсі на здобуття премії Кабінету Міністрів України імені Максима Рильського за 2019 рік
18:00 (04.06.2019)
Оголошується конкурс на зайняття вакантних посад державної служби категорії “В”
19:12 (27.05.2019)
Оголошується конкурс на посаду генерального директора ДП "Дирекція фестивально-виставкової діяльності"
19:05 (27.05.2019)
Оголошується конкурс на посаду директора ДП "Укрпостачпреса"
19:00 (27.05.2019)
Оголошується конкурс на посаду директора ДП "Державне спеціалізоване видавництво "Україна"
18:55 (27.05.2019)
Оголошується конкурс на посаду директора ДП "Всеукраїнське державне багатопрофільне видавництво "Маяк"
18:43 (27.05.2019)
Оголошується конкурс на посаду директора ДП "Харківське багатопрофільне видавництво "Основа"
12:08 (06.05.2019)
Держкомтелерадіо оголошує прийом публіцистичних творів на здобуття премії імені В'ячеслава Чорновола за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики
15:28 (19.04.2019)
Державний комітет телебачення і радіомовлення України розпочав прийом заявок на участь у Всеукраїнському конкурсі "Краща книга України"