Головна сторінка 20 січня 2022
українська росiйська англiйська

Пошук

по сайту по новинах
 розширений пошук »
Розсилка новин
Вакансії
Зворотний зв'язок
Мапа сайту
« Січень 2022
пн вт ср чт пт сб нд
          1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31            
початок діапазону
дд мм рр
кінець діапазону
дд мм рр
[Показати]

Друковані ЗМІ  »  Актуальні питання


Роль журналів "Киевская старина" та "Україна"у розвитку української персональної бібліографії
23.05.2013 | 12:16 | Департамент видавничої спрви і преси версія для друку

 

Ольга Устіннікова,

завідувач відділу наукової підготовки державних

бібліографічних покажчиків Книжкової палати України

 

Роль журналів "Киевская старина" та "Україна"

у розвитку української персональної бібліографії

 

 

У статті розглянуто внесок журналів "Киевская старина" та "Україна" у формування інформаційного ресурсу україн­ської біографістики, проаналізовано персональні бібліографічні посібники, опубліковані на сторінках часописів.

Ключові слова: інтелектуальна спадщина, інформаційний ресурс, "Киевская старина", українська бібліографістика, персональна бібліографія, "Україна".

З проголошенням незалежності України і розбудовою суверенної держави на новий щабель підноситься вивчення багатьох сторінок історії, наукових здобутків, творів літератури, культурних досягнень українського народу без спотворення, замовчування подій і прізвищ, викреслених попереднім режимом з ідеологічних міркувань. На початку 90-х рр. минулого століття кардинальні зміни, що відбулися в політичному і суспільному житті країни, підняли нові теми та ідеї, відкинули все несуттєве, поставили вимогу новітнього аналізу історичного минулого українського соціуму, вільного від ідеологічних догм, запропонувавши, відповідно, інші шляхи розвитку інформаційного середовища.

Важливою складовою цих суспільних процесів є і робота бібліографів, спрямована на відтворення невідомих сторінок розвитку українського суспільства шляхом уведення до наукового обігу біобібліографічних ресурсів для сучасної оцінки життя і діяльності відомих і маловідомих нинішньому досліднику персоналій.

За багатолітню історію українська персональна бібліографія акумулювала значний теоретичний та джерельний матеріал. Проте майже невивченим і непоцінованим залишається доробок українських бібліографознавців та практиків-бібліографів, діяльність яких була спрямована на забезпечення потреби суспільства в задокументованій фактографічній інформації про інтелектуальну спадщину вітчизняних діячів науки, культури, суспільного життя, а також дослідження цієї спадщини та біографічних відомостей.

Значний внесок у розроблення питань складання біобіб­ліографічних видань здійснено ще на початку ХХ ст. українськими вченими Д. Багалієм, В. Модзалевським, М. Могилянським, Ф. Ернстом. Постійна комісія УАН-ВУАН для скла­дання Біографічного словника діячів України, яка діяла впро­довж 1918—1933 рр., на підставі ґрунтовного аналізу світового досвіду укладання біографічних і біобібліографічних словників підготувала велику кількість документів щодо ме­тодики та національних особливостей відбору матеріалу, на­писання біографічних статей, наведення бібліографічних відо­мостей, склала попередній список прізвищ діячів України.

У першому пункті "Інструкції для співробітників Постійної комісії для складання Біографічного словника українських діячів при Українській академії наук" чітко визначено межі та обсяг матеріалів, які потрібно увести до нього: "Словник має бути справочним виданням біобібліографічного характеру, себто біографічні нариси мають бути короткими, ясними, повними, але не монографіями, у частині бібліографічній треба зібрати всі відомості про власні твори даної особи з зазначенням даних про оригінальні рукописи, малюнки, портрети і т. ін., а також всі критичні розвідки, статті й т. ін., які торкаються творів та діяльності даної особи" [25, с. 53].

Відомості про українську біобібліографічну продукцію знаходимо в роботах українських бібліографознавців М. Ясин­ського, І. Корнєйчика, М. Гуменюка, Н.  Реви, Л. Гольденберга, Ф. Сарани, Д. Тараманова, Н. Королевич. На сьогодні центром біографічних і, відповідно, біобібліографічних досліджень є НАН України. Вони проводяться в Інституті біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, Львівській національній науковій бібліотеці України ім. В. Стефаника, Одеській національній науковій бібліотеці ім. М. Горького, Книжковій палаті Ук­раїни ім. І. Федорова. Результатами наукових розвідок стають як біобліографічні (персональні) покажчики, так і публікації з питань історії, теорії, методики підготовки цього виду посібників.

 

Певною мірою відродженню української біографістики сприяють популярні видавничі проекти типу "100 видатних українців" та галузеві біобібліографічні довідники і словники, наприклад: "Українська журналістика в іменах" (1994—1998), "Біографічний словник діячів культури" (1994), І. Ли­сенко "Словник співаків України" (1997), І. Огородник, М.  Русин "Українська філософія в іменах" (1997), "Медицина в Україні. Видатні лікарі: кінець XVII — перша половина ХIХ століть. Бібліографічний словник" (1997), В. Туркевич "Хореографічне мистецтво України в персоналіях" (1999), "Українські архівісти. Біобібліографічний довідник".

Особливе місце в процесі становлення української пер­сональної бібліографії належить щомісячному історико-ет­нографічному та літературному часопису "Киевская старина" (фото 1), що видавався в Києві російською мовою впродовж 1882—1906 рр. Не випадково російський історик А. Марчуков у монографії "Украинское национальное движение. УССР, 1920—1930-е годы: цели, методы, результаты" [16] зазначає, що з другої половини ХІХ століття "все больше внимания деятели украинского движения стали уделять развитию научной, культурной, издательской деятельности, которую взяли на себя Киевский отдел Русского императорского географического общества и журнал "Киевская старина" [16, с. 72—73].

Програмні положення краєзнавчих біографічних досліджень були викладені П. Єфіменком у статті "Потребность в биографическом словаре южно-русских деятелей: несколько слов о его программе" [11, с. 805—809], опуб­лікованій в "Киевской старине" 1886 р. Пояснюючи необхідність подібних досліджень, автор зазначає: "Пусть те замечательные люди, жизнь и деятельность которых вносится в общерусские словари, вполне заслуживают признания и оценки; значит ли отсюда, что не заслуживают его те лица, деятельность которых видна лишь с точки зрения небольшого территориального района? Скажем больше: не их ли деятельностью, этих скромных, не видных местных деятелей, главным образом создается культура, блестящий фокус которой отражается в центре?" і далі: "…что было бы в высшей степени полезным делом собирание материалов для словаря южно-русских деятелей,.. работавших на пользу своей родины" [11, с. 806].

На сторінках часопису побачили світ біографії В. Боровиковського, І. Вагилевича, біографічні відомості про М. Гоголя, В. Забілу, М. Костомарова, І. Мазепу, П. Могилу, Г. Сковороду, публікувалися некрологи, листи діячів україн­ської культури, спогади про видатних співвітчизників. Представлена у часопису й персональна бібліографія. Найчастіше бібліографічні матеріали доповнювали некрологи, підсумовуючи діяльність того чи іншого діяча.

Саме ідеологу краєзнавчих біографічних досліджень П. Єфіменку належить перший персональний бібліографічний посібник, опублікований на сторінках "Киевской старины", яким укладач відгукнувся на смерть українського етнолога, фольклориста, поета, громадського діяча, автора слів сучасного Гімну України П. Чубинського [12]. На жаль, записи в посібнику не пронумеровано, тому визначити кількість зареєстрованих у ньому праць фактично неможливо, адже укладач застосував об'єднаний бібліографічний опис, та й цей перелік наочно демонструє велику наукову спадщину, що залишив по собі П. Чубинський.

У 1885 р. у т. 12 "Киевской старины" за травень подано матеріали, присвячені життю і діяльності видатного історика, письменника і громадського діяча М. Костомарова. У зв'язку зі смертю науковця журнал подає "главнейшие факты его жизни, полной тревоги и забот, и перечень его многочисленных научных работ..." [4, с. І]. "Библиографический указатель Н. И. Костомарова", за словами укладача Ф. Ніколайчика, "составлен преимущественно по "Биографическому словарю профессоров и преподавателей университета св. Владимира", изданному под ред. проф. В. И. Иконникова" [4, с. ІХ]. У передмові до покажчика укладач детально пояснює принципи систематизації матеріалу: "Приводя ниже перечень трудов Н. И. Костомарова, мы разделили их на два отдела: I. Произведения на русском языке, II. Произведения на малорусском языке. Первый отдел распадается на две части: а) по всеобщей истории, б) по русской истории. Для первой части первого отдела, как и для всего второго отдела, достаточно простого хронологического перечисления. Что касается второй части первого отдела, то кроме хронологического порядка выхода их в свет... необходимо еще оттенить сочинения по их важности, иначе невольно получается только представление о поражающей массе заглавий" [4, с. ІХ—Х].

У 1886 та 1887 рр. у журналі "Киевская старина" опубліковано внутрішньожурнальний посібник "Указатель материалов для изучения жизни и произведений Т. Г. Шевченко" [29, с. 778—786] та "Дополнение к библиографическому указателю материалов для изучения жизни и произведений Т. Г. Шевченко" [8, с. 180—184], складених М. Комаровим. Ці публікації стали початком бібліографічної Шевченкіани автора, що згодом реалізувалася в покажчику "Т. Шевченко в литературе и искусстве : библиографический указатель материалов для изучения жизни и произведений Т. Г. Шевченко" [14]. У передмові до публікації укладач зазначає: "до настоящего времени мы не имеем вполне обстоятельной его. Шевченко. — авт.] биографии, достойной личности поэта и его многострадальной, полной драматизма жизни... Пока же необходим возможно полный библиографический свод всех печатных материалов для изучения жизни и произведений Т. Шевченко" [29, с. 570, 571].

Покажчик складається із дев'яти розділів: І. Собрание сочинений Т. Шевченка на малорусском языке и отдельные их издания (39 записів); ІІ. Малорусские произведения Т. Шев­ченка, помещенные в сборниках и журналах (12 записів); ІІІ. Напечатанные произведения Т. Шевченка на великорусском языке (9 записів); IV. Переписка Т. Г. Шевченка (12 за­писів); V. Переводы произведений Т. Шевченка (24 записи) [розділ розбито на підрозділи в залежності від мови перекладу: російська, польська, чеська, болгарська, німецька та ін. — авт.]; VІ. Рисунки к произведениям Т. Шевченка (6 записів); VІІ. Музыка к произведениям Т. Шевченка и на память о нем (13 записів); VІІІ. Переделки из "Кобзаря" Шев­ченка для сцены (3 записи); ІХ. Свод статей о Т. Г. Шевченко и его произведениях (261 запис) — найбільший розділ посібника, записи якого подано за хронологією опублікування з 1840 до 1886 р. До нього додано "Алфавитный указатель авторов статей о Шевченко с указанием номера статьи" (всього 120 прізвищ).

Появу 1887 р. "Дополнения к библиографическому указателю материалов для изучения жизни и произведений Т. Г. Шевченко" М. Комаров пояснює неможливістю своєчасно переглянути "галицко-русские периодические издания" і зазначає, що "пробел этот в настоящее время значительно пополнен мною, и я предлагаю это дополнение пропущенных указаний, расположив их для удобства в хронологическом порядке" [8, с. 180]. Додаток складається з 60 записів, що інформують про публікації як творів Т. Шевченка, так і статей про нього за 1843—1886 рр.

Біобібліографічні розвідки вже традиційно продовжували публікуватися у часописі "Киевская старина" і у 1890—1900 рр. Зокрема, у т. 48 за січень 1895 р. значну частину жур­налу присвячено життю і діяльності доктора кримінального права, ординарного професора кафедри кримінального права Київського університету О. Кістяковського. Після публікації великої біографії вченого подано бібліографію його творів, підготовлену В. Науменком (70 записів) [5, с. 38—43].

У т. 72 за 1901 р. уміщено велику бібліографію творчого доробку О. Кониського. Після некролога, в якому зазначено: "Несомненно, что он оставил глубокий след в малорусской литературе и жизни" [17, с. 130], подано "Библио­графический указатель сочинений А. Я. Конисского, написанных по малорусски" [6, с. 131—151], укладений В. Доманицьким "отчасти на основании труда Ив. Ем. Левицкого "Галицко-русская библиография ХІХ ст. (1801—1889)", отчасти после просмотра тех изданий, в которых покойный А. Я. сотрудничал, отчасти, и даже главным образом, на основании материалов и записей, оставшихся после его кончины" [6, с. 131].

Покажчик відображає матеріали за 1858—1900 рр., роз­ташовані у хронологічному порядку. Точну кількість записів визначити вкрай важко через особливості подання матеріалу, але його обсяг (20 сторінок бібліографічного тексту) говорить про значний інформаційний потенціал посібника.

Великим внутрішньожурнальним покажчиком вшанував часопис пам'ять одного зі своїх засновників і редакторів, видатного українського вченого, дослідника історії Лівобережної України О. Лазаревського. Упереджуючи публікацію, укладач, відомий український бібліограф С. Пономарьов, пише: "Говоря на могиле твоей животворное "Христос воскресе", полагаем на нее, вместо красного яичка, список трудов твоих, собранных в хронологическом порядке. Бог весть, будет ли когда-нибудь издано собрание твоих сочинений, но то несомненно, что многие будут обращаться к ним за справками; в облегчение их и в память о тебе приносим сей скромный труд" [24, с. ХХХ].

Покажчик складається з двох частин. У першій в хронологічному порядку зафіксовано 283 публікації вченого з 1853 до 1902 р. включно, друга являє собою допоміжний покажчик "Ключ к хронологическому указателю трудов А. М. Лазаревского (собственные имена и главнейшие предметы)".

Пізніше ця праця ще двічі була використана наступниками бібліографа. Так, 1927 р. в "Українському археографіч­ному збірнику" з нагоди 25-річчя з дня смерті опубліковано "Список праць О. М. Лазаревського і праць про нього", укладений М. Ткаченком на основі покажчика С. Пономарьова з додаванням опису неврахованих творів та розділу "Рецензії, статті, замітки на окремі праці О. М. Лазаревського" [28], а 1994 р. Інститутом української археографії Національної академії наук України видано посібник "Олександр Матвійович Лазаревський, 1834—1902 : матеріали до бібліографії", основною складовою якого стало репринтне відтворення покажчика М. Ткаченка [22].

Та, незважаючи на наявність трьох бібліографічних посібників, присвячених О. Лазаревському, на сьогодні немає персонального посібника, що зафіксував би весь науковий доробок видатного українця. Такого висновку доходимо, аналізуючи скановані та електронні каталоги українських і російських бібліотек, що стали доступними завдяки сучасним інформаційним технологіям.

На сторінках журналу з'являється ще одна праця бібліографа М. Комарова — внутрішньожурнальний посібник "Библиографический указатель музыкальной и литературной деятельности Н. В. Лысенка" [3, с. 1—25 прил.], приурочений до 60-річчя від дня народження композитора. У 1929 р. одеський бібліограф Я. Берман у передмові до свого покажчика "М. В. Лисенко : матеріали до бібліографії" писав: "Своїм виникненням біобібліографія про М. В. Лисен­ка завдячує відомому бібліографові М. Ф. Комарову, що надрукував був у додатку до ч. 1 журналу "Киевская старина" за 1904 рік покажчик музичної та літературної діяльності М. В. Лисенко" [2, с. 123].

Ця публікація є практичною ілюстрацією методичних пошуків бібліографа в галузі персональної бібліографії. У передмові "От составителя" укладач окреслює джерельну базу покажчика: "Предлагаемый указатель извлечен из пред­принятого мною, но пока не законченного, труда по малорусской библиографии... Заглавия произведений Н. В. Лысенка вошли в мой указатель непосредственно из подлинников и только в очень редких случаях заимствованы из каталогов или иных подобных источников" [3, с. 1 прил.].

Бібліографічні записи систематизовано у двох розділах. Перший — "Творчество Н. В. Лысенко" — презентує описи як збірників творів (з розписом змісту), так і окремих публікацій у збірниках і періодичних виданнях — всього 106 записів за 1868—1903 рр., три з яких — статті про україн­ську народну музику і одна — автобіографія композитора, надрукована у львівській газеті "Світ", що виходила під ре­дакцією І. Франка; два останні записи інформують про видання, які готуються до друку. Укладач застосував метод об'єднання бібліографічних записів, подавши описи рецензій після рецензованих творів.

У другому розділі "Литература о Н. В. Лысенке и его произведениях" подано описи 36 творів за 1872—1903 рр. про композиторську, концертну, етнографічну діяльності М. Лисенка, наводяться відомості про публікації біографічних досліджень, портретів, листів, віршів, присвячених йому.

У межах обох розділів записи систематизовано за хронологією опублікування, але, як зазначає укладач, "в первом отделе иногда приходилось считаться с затруднением относительно времени выхода в свет тех или иных музыкальных произведений, так как год издания на таких произведениях обыкновенно почему-то не обозначается... в таких случаях приходилось определять год издания на основании цензурной даты" [3, с. 1—2 прил.].

Новаторською ознакою покажчика можна вважати наявність допоміжних покажчиків (такий прийом був апробо­ваний М. Комаровим у посібнику, присвяченому Т. Шев­ченку, також надрукованому на сторінках "Киевской старины"), або, як називає їх сам укладач, "Краткое оглавление первого отдела". Таких покажчиків вісім, у них за жанровою ознакою наведено інформацію про музичні твори М. Лисенка, окремими розділами представлена музика на твори Т. Шевченка, подано іменний покажчик авторів літературних текстів інших музичних творів, є чотири посилання на описи статей "о малорусской музыке".

На жаль, інформаційний потенціал посібника не використаний повною мірою, незважаючи на те, що 2009 р. Національною парламентською бібліотекою України та Меморіальним музеєм М. В. Лисенка виданий науково-допоміжний бібліографічний покажчик "Микола Лисенко: бібліографія".

Зразком наукової біографії є дослідження М. Тихого "В. Н. Каразин: его жизнь и общественная деятельность", уперше опубліковане 1905 р. на сторінках "Киевской старины" до 130-річчя від дня народження вченого та 100-річного ювілею Харківського університету. За свій твір М. Тихий отримав золоту медаль. Автор мав можливість ретельно ознайомитися з наявними джерелами завдяки своєму викладачеві, професору Харківського університету Д. Багалію. М. Тихий відновив генеалогічне древо роду Каразіних, докладно висвітлив петербурзький період життя вченого, зусилля, докладені ним для заснування університету в Харкові, життя в селі, другий петербурзький період, що закінчився арештом та засланням. До роботи додано персональний бібліографічний покажчик "Литература о В. Н. Каразине" [27], який складається з трьох великих розділів: "Источники и по­собия"; "Сочинения В. Н. Каразина в хронологическом порядке (1798—1842)"; "Частная переписка В. Н. Каразина в хронологическом порядке (1798—1842)". Використавши біб­ліографічні матеріали Г. Данилевського, одного з перших біо­графів В. Каразіна, автор доповнив посібник інформацією про публікації, присвячені вченому, а також про його праці та листування за 1798—1806 рр. У тому самому році дослід­ження випущено окремою книгою.

Новим, але короткотривалим етапом існування "Киевской старины" став 1907 р. Як зазначалося в останньому, 44 томі, "журнал "Киевская старина", заканчивая настоящей книжкой 25-й год своего существования, решил продолжить свою работу для Украины, несколько изменив характер издания…" [19, с. ІІІ]. Редколегія видання повідомила про своє рішення уміщувати матеріали у двох відділах: науковому та літературно-публіцистичному, а також про надання переваги статтям українською мовою.

У першому номері оновленого видання, що побачило світ 1907 р., у передмові "Од редакції" написано: "Починаючи нове діло — видання журналу "Україна" — почуваємо на собі обов'язок поперед усього виявити наші думки про найголовніші принципи, яких журнал наш буде держатися, та про той зв'язок, який зводить в одну лінію журнал "Україна" з журналом "Киевская старина", на заміну котрого "Україна" тепер виступає" [20, с. ІІІ].

Намагання знайти хоча б одне ґрунтовне дослідження, присвячене цьому науковому часопису, не увінчалися успіхом, за винятком хіба що оглядової статті О. Березовського [1, с. 52—57] та деяких дотичних до теми загальних дослід­жень з історії української періодики.

Дозволимо собі припустити, що на це є декілька причин. Зрозуміло, що до 1991 р. такі дослідження не могли проводитися, адже постаті авторів журналу розглядалися тільки у світлі жорстко регламентованих ідеологем: наприклад, образ відомого українського політичного діяча С. Петлюри з огляду на його публікації у часопису видається зов­сім іншим, ніж створений радянською історичною наукою. Так, у 1907 р. за його підписом у журналі опубліковано значну кількість глибоких наукових розвідок, присвячених політичному та культурному життю України, біографічних нарисів, рецензій, ним підготовлено до друку листи видатних українців з власними коментарями.

Продовжуючи традиції, започатковані "Киевской стариной", часопис "Україна" (фото 2) надає свої сторінки й персональним бібліографічним спискам. Наприклад, у першому томі після некролога відомому українському історику, члену редколегії "Киевской старины" Н. Молчановському подано хронологічний список публікацій у журналі за 1888—1903 рр. [26, с. 99—105]. Д. Дорошенком у т. 2 за квітень 1907 р. до некролога історику, співробітнику "Киевской ста­рины", професору П. Голубовському додано "бібліографічний реєстр його писань, що переважно друкувався на сторінках "Киевской старины" [10, с. 76]. Ще в одному некролозі відомому етнографу та літературному критику В. Горленку той же Д. Дорошенко застосовує дещо інший метод подання бібліографічної інформації: відомості про публікації вченого із зазначенням місця та року видання розпорошені по всьому тексту біографії [9, с. 214—217].

Видання проіснувало лише рік. Уже в грудневому номері з'являється повідомлення: "Редакція цим номером поки що кінчає видання журналу, сподіваючись на те, що діло видавництва українського наукового органа тепер візьме на себе спеціальна наукова інституція — Київське українське наукове товариство. Ми не помилились в своїй думці, бо в часописах була вже подана звістка про те, що це Товариство на загальних зборах постановило розпочати як мога швидше видання свого наукового органа" [21, с. ІІІ].

Весь цей біобібліографічний масив і сьогодні не втратив своєї актуальності. Вважаємо, що прізвища осіб, біографічні та бібліографічні матеріали про яких опубліковано на сторінках "Киевской старины" та "України", мають стати об'єктами прискіпливої уваги сучасних біографів.

 

Список використаної літератури

1.                 Березовський О. Журнал "Україна" — спадкоємець "Киевской старины" / О. Березовський // Київська старовина. — 2004. — № 1. — С. 52—57.

2.                 Берман Я. З. М. В. Лисенко : матеріали до бібліогр. / Я. З. Берман // Записки Українського бібліографічного товариства в Одесі. — 1929. — Ч. 2/3. — С. 123—132.

3.                 Библиографический указатель музыкальной и литературной деятельности Н. В. Лысенка / [сост.] М. Комаров // Киевская старина. — 1904. — Т. 84, январь. — С. 1—25 прил.

4.                 Библиографический указатель Н. И. Костомарова / [сост.] Ф. Д. Николайчик // Киевская старина. — 1885. — Т. 12. — С. І—Х.

5.                 Библиографический указатель трудов А. Ф. Кистяковского / [сост. В. Науменко] // Киевская старина. — 1895. — Т. 48, январь. — С. 38—43.

6.                 Библиографический указатель сочинений А. Я. Конисского, написанных по малорусски / [сост.] В. Доманицкий // Киевская старина. — 1901. — Т. 72, январь. — С. 131—151.

7.                 Доманицький В. До бібліографії літератури про Т. Шевченка / В. Доманицький // Киевская старина. — 1906. — Т. 94, кн. 1, сент. — С. 5—10.

8.                 Дополнение к библиографическому указателю материалов для изучения жизни и произведений Т. Г. Шевченко / [сост.] М. Ко­маров // Киевская старина. — 1887. — Т. 18, май. — С. 180—184.

9.                 Дорошенко Д. В. Горленко / Д. Д-ко // Україна. — 1907. — Т. 2, май. — С. 214—217.

10.             Дорошенко Д. [Бібліографічний реєстр писань П. Голубовського] / Д. Д. // Україна. — 1907. — Т. 2, апріль. — С. 76—80.

11.             Ефименко П. Потребность в биографическом словаре южно-рус­ских деятелей : несколько слов о его программе / Ефименко П. // Киевская старина. — 1886. — Т. 14, апрель. — С. 805—809.

12.             Ефименко П. Библиографический указатель трудов П. П. Чубинского / П. Ефименко // Киевская старина. — 1884. — Т. 8, май. — С. 138—142.

13.             Кауфман И. М. Русские биографические и биобиблиографичес­кие словари / И. М. Кауфман. — М. : Гос. изд-во культ.-про­свет. лит., 1955. — 752 с.

14.             Комаров М. Т. Шевченко в литературе и искусстве : библиогр. указ. материалов для изучения жизни и произведений Т. Шевченко / М. Комаров. — Одесса : [б. и.], 1903. — 145 с.

15.             Куценко Л. Iсторична біографія в Україні: в пошуках самодостатності / Леонід Куценко // День. — 2003. — 13 груд.

16.             Марчуков А. В. Украинское национальное движение. УССР, 1920—1930-е годы: цели, методы, результаты / Андрей Владиславович Марчуков. — М. : Наука, 2006. — 599 с.

17.             Матушевский-Ефремов. Александр Яковлевич Конисский : (некролог) / Матушевский-Ефремов // Киевская старина. — 1901. — Т. 72, январь. — С. 125—130.

18.             Науменко В. [Список публикаций П. Г. Лебединцева в журнале "Киевская старина"] / В. Науменко // Киевская старина. — 1897. — Т. 51, февраль. — С. 342—344.

19.             Науменко В. От редакции / Науменко В. // Киевская старина. — 1906. — Т. 44. — С. ІІІ.

20.             Од редакції // Україна. — 1907. — Т. 1, январь. — С. ІІІ.

21.             Од редакції // Україна. — 1907. — Т. 4, ноябрьдекабрь. — С. ІІІ.

22.             Олександр Матвійович Лазаревський, 1834—1902 / упоряд. І. М. Забіяка. — К. : [б. в.], 1994. — 78 с. — (Науково-до­відкові видання з історії України ; вип. 37).

23.             [Перечень сочинений А. А. Скальковского] // Киевская старина. — 1898. — Т. 60, январь. — С. 156—158.

24.             Пономарев С. Труды А. М. Лазаревского / С. П. // Киевская старина. — 1902. — Май. — С. XXXI—LI.

25.             Постійна комісія УАНВУАН для складання Біографічного словника діячів України, 1918—1933 : документи, матеріали, дослідження / [авт.-упоряд. С. М. Ляшко] ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т біогр. досліджень, Ін-т рукопису. — К. : НБУВ, 2003. — 686, [1] с.

26.             Статті та замітки [Н. В. Молчановського в журналі "Киевская старина"] // Україна. — 1907. — Т. 1, январь. — С. 99—105.

27.             Тихий Н. Литература о В. Н. Каразине / Н. Тихий // Киевская старина. — 1905. — Т. 90, сентябрь. — С. 1—27 прил.

28.             Ткаченко М. Список праць О. М. Лазаревського і праць про нього / Микола Ткаченко // Український археографічний збірник. — 1927. — Т. 2. — С. LILXXX.

29.             Указатель материалов для изучения жизни и произведений Т. Г. Шевченко / [сост.] М. Комаров // Киевская старина. — 1886. — Т. 14, март. — С. 570—582 ; т. 14, апрель. — С. 778—786.

В статье рассмотрен вклад журналов "Киевская старина" и "Украина" в формирование информационного ресурса украинских биографистики, проанализированы персональные библиографические пособия, опубликованные на страницах журналов.

Contribution to forming of informational resources Ukrainian bibliography of "Kievan Past" and "Ukraine" magazines examined in this article. Personal bibliographical manuals which were published in named magazines are also analyzed.

 

 

10 січня 2013 року

 

 

 

 

Розробник: Корпорація "Cофтлайн" (Україна) © Державний комітет телебачення і радіомовлення України
Всі оголошення
16:04 (06.07.2021)
До уваги видавців! Держкомтелерадіо буде надсилати скан-копії Свідоцтва про внесення суб'єкта господарювання до Державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції засобами електронного зв'язку
14:25 (18.05.2021)
Держкомтелерадіо оголошує набір на стажування для молоді, яка не перебуває на посадах державної служби
16:36 (21.01.2020)
До уваги громадян! Безоплатну правову допомогу ви можете отримати на офіційному веб-сайті Координаційного центру з надання правової допомоги https://legalaid.gov.ua
17:15 (28.10.2019)
До відома видавців! Наказом Держкомтелерадіо від 23.10.2019 № 434 надано чинності стандарту із виготовлення підручників і навчальних посібників для загальноосвітніх навчальних закладів (СОУ 18.1-02477019-07:2015)
17:55 (04.04.2019)
До відома видавців! Наказом Держкомтелерадіо від 17 січня 2019 року №23 затверджено "Інструкцію з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення"
10:25 (12.07.2018)
Про безкоштовний навчальний онлайн-курс "Конфлікт інтересів: треба знати!"